• Ну і ну!

Дорога у хащах

Микола ЯСЕНЬ.

Дніпропетровська область.

Селу Осадче з географічним положенням не дуже пощастило. Воно лежить на самісінькій околиці Петропавлівського району. Його мешканцям у райцентр завжди було важко добиратись. А повернутись, особливо увечері, взагалі велика проблема, «пригод» часто-густо не уникнути.

СЬОГОДНІ ж Осадче й поготів несподівано залишилося відрізаним від цивілізації. Зрозуміло, що насамперед — від районного центру, через який тутешнім селянам тільки й була та і залишається можливість вибиратися кудись далі. Нині ж водії автобусів та маршрутних таксі навідріз відмовляються заїжджати в цю глибинку: одні перевізники тишком-нишком «скорочують» сюди рейси, інші й зовсім скасовують. У чому ж річ? Що сталося?

Перше, що найвірогідніше спаде читачеві на думку, — це бездоріжжя. Так, неважко здогадатися, що єдина «дорога життя», яка з’єднує село з навколишнім світом, зараз у занедбаному, розбитому стані, подолати її пасажирському транспорту — завдання надскладне. Одначе це ще не все. Велика біда в тому, що узбіччя шляху вже давно ніким належним чином не доглядаються. Вони так позаростали деревами, кущами та чагарниками, що дорога нагадує шлях у якесь потойбіччя. Зарості не просто впритул до проїжджої смуги підступили, а ще й піднялися та нависли над дорогою перекриттям-склепінням. Це сьогодні не дорога, а щось на зразок тунелю, якими не всюди й проїхати. А розминатися із зустрічним транспортом небезпечно. Водії так і кажуть, що не хочуть ризикувати ні своїм життям, ні машиною. Дійшло до того, що в останні дні минулого навчального року навіть шкільний автобус оголошував «страйк» і намагався не навідуватися в Осадче. А «швидка медична допомога» завжди прагне знайти причину, щоб не виїжджати сюди на виклик. Мовляв, везіть самі хворого, так буде швидше і надійніше. Бо ми через ваші хащі хтозна-скільки пробиратимемося.

Бідолашні жителі Осадчого вже не раз виходили сім’ями, вулицями і цілими бригадами розчищати свою дорогу від майже суцільної лісосмуги, проте самотужки і тільки із сокирами впоратись із зарослою «артерією» їм не під силу. Гукають районні інстанції на виручку, закликають, просять і благають допомогти. Однак здається, що можновладці вже забули про існування Осадчого, бо ніхто до людей не відгукується і не квапиться їх уже фактично рятувати.