• Запитання — відповідь

Відмова від спадщини

«Після смерті чоловіка я не звернулась у відведений законом шестимісячний строк із заявою про отримання спадщини. Чи можу я тепер це зробити? Чи може мій син відмовитися від своєї частки у спадщині на мою користь?»

Валентина ЛАСКА.

м. Тальне

Черкаської області.

ЗГІДНО із Цивільним кодексом України, строк для прийняття спадщини становить 6 місяців. Спадкоємці, які були зареєстровані на житлоплощі разом зі спадкодавцем на момент смерті, можуть не дотримуватися цього терміну і подати заяву нотаріусу навіть після його закінчення.

У разі пропуску строку для прийняття спадщини можна це зробити за наявності письмової згоди інших спадкоємців (якщо вони є) або ж у судовому порядку. В останньому випадку необхідно буде довести суду, що сталося це з поважної причини. Нею може бути: тривала хвороба, що обмежує можливість пересування; довгострокове відрядження; перебування в місцях позбавлення волі; незнання про те, що родич помер. Але — увага! — незнання про те, що подати заяву потрібно було в 6-місячний термін, поважною причиною не вважається!

Якщо суд продовжить термін для подачі заяви, треба звернутися до нотаріуса разом із копією рішення суду. Далі оформлення спадщини відбувається в загальному порядку.

Проте при вирішенні питання щодо доцільності прийняття спадщини слід враховувати, що спадкоємець набуває не тільки права, а й обов’язки, що належали спадкодавцеві та не припинилися внаслідок його смерті. Трапляється, що прийняття спадщини є недоцільним. Але треба пам’ятати: спадщину можна або прийняти повністю, або відмовитися від неї взагалі. Не допускається прийняття чи відмова від спадщини з умовою чи із застереженням. Прийняти або не прийняти спадщину — це право, а не обов’язок спадкоємця.

Процедура відмови від спадщини передбачає подання спадкоємцем за заповітом або за законом відповідної заяви нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Цивільне законодавство передбачає, що відмова від прийняття спадщини за заповітом не позбавляє особу права на спадкування за законом. Тобто відмова від спадщини буде вважатися «повною», якщо в заяві буде зазначено, що спадкоємець відмовляється від спадкування як за заповітом, так і за законом.

Існує два види відмови від прийняття спадщини: безадресна та адресна. У першому випадку не називається конкретна особа, на користь якої вона зроблена. Тобто спадкоємцеві байдуже, до кого перейде його частка у спадщині, тож вона розподіляється порівну між рештою спадкоємців. У другому випадку спадкоємець зазначає у своїй заяві коло тих осіб, на користь яких здійснюється відмова, і його частка переходить лише до них.

Важливо: спадкоємець за заповітом може відмовитися від спадщини на користь лише того спадкоємця, який указаний в заповіті. Якщо заповіт складений на користь однієї особи, то відмова від спадщини може бути лише безадресною. В цьому разі право на спадкування набувають спадкоємці за законом.

Варто зауважити, що є окрема категорія осіб, котрі мають право на обов’язкову частку у спадщині, яка не залежить від згоди інших спадкоємців, волі спадкодавця та не пов’язана зі спільним проживанням цих осіб із спадкодавцем.

Життєві обставини іноді докорінно змінюються, тому особа, що відмовляється від спадщини, завжди може відкликати свою заяву в межах загального строку прийняття спадщини та скористатись усіма правами спадкоємця, передбаченими законом.

Підготувала
Лариса ПИЛИПЕНКО.