• Природа і ми

Червонокнижні переселенці

Віктор СКРИПНИК.

Вінницька область.

За підрахунками працівників мисливських господарств, в Україні водиться приблизно 300 зубрів. Найбільше їх нині на Вінниччині, хоча ще до 1979-го цих тварин тут не було. Саме того року на Поділля завезли чотирьох самок і двох самців. У перший рік їхня чисельність у тутешніх лісах зросла до восьми, а за десять наступних років — до 47.

СЬОГОДНІ у лісах Калинівського, Літинського та Хмільницького районів Вінницької області, що належать до мисливських угідь державного підприємства «Хмільницький лісгосп», мешкає 93 зубри. Червонокнижним красеням тут комфортно — про це дбають єгері лісгоспу, які їх постійно доглядають, а взимку ще й підгодовують.

Щоби збільшити популяцію цих тварин в Україні, частину вінницьких зубрів час від часу переселяють в інші регіони. Мисливствознавець Хмільницького управління лісового господарства Володимир Ткач, який брав участь у вилові й переселенні 27 тварин, згадує:

— Перші наші 12 зубрів поїхали на Львівщину в 2008 році. Я тоді тільки став до роботи у лісгоспі. Як правильно відловити тварин, ми ще не знали. Довелося дізнаватись, як це роблять в інших країнах, а також відпрацювати власну технологію. Сконструювали живопастки, кожна з яких складається з обори площею приблизно 50 квадратних метрів, із входом і вузьким виходом, що веде до великого ящика. Висота огорожі приблизно три метри, дошки зсередини гладенько відшліфовані, щоб тварина не поранилася. На обору кладуть корм, солонці, ставлять воду. Коли зубр, почувши запах корму, заходить у широкий вхід, хвіртка за ним автоматично зачиняється, залишаючи йому тільки вихід — вузьким дерев’яним коридором у ящик.

За словами мисливствознавця, самця заманити легше. А самки дуже обережні. Потрапивши у пастку, майже всі зубри стають агресивними: щосили б’ють рогами у стінки, намагаються перестрибнути через огорожу, тож вона має бути дуже міцною.

— Пам’ятаю, як один зубр таки вибив дошку, — веде далі Володимир. — Він ніяк не хотів змиритися з тим, що попав у неволю. Люто рив копитами землю, гатив рогами в стінки з такою силою, що звук у лісі відлунював на кілька кілометрів. Спостерігаючи за цим «полоненим», наші колеги з лісництва Чернівецької області, куди мали перевезти зловленого зубра, дали йому кличку — Лютий. І раптом, на наше здивування, він заспокоївся. Пильно подивився на нас і ніби все зрозумів: опустивши голову, пішов у вузький коридор…

Ящики для перевезення зубрів виготовляють із дубових дощок. У стінах роблять прорізи для доступу повітря. Ящик обережно вантажать краном у кузов автомобіля. Переселяють тварин пізньої осені, взимку і ранньою весною. В іншу пору занадто спекотно, що на шкоду зубрам, також треба врахувати період отелів, коли їм потрібен спокій.

Дозвіл на переселення дає Мінекології. Весь процес суворо контролюють працівники екологічної служби, аби під виглядом переселення не було браконьєрства. Полювання на зубрів заборонено. Штраф за знищення одного зубра — 130 тисяч гривень. Чорним для вінницьких зубрів став січень 2016-го: тоді браконьєри згубили 17 тварин. Вони загнали їх на замерзле озеро, крига якого не витримала великої ваги. Частина зубрів потонула, а тих, які врятувалися, на березі добили сокирами. Про це свідчили плями крові на снігу.

Злочинців правоохоронці так і не знайшли…