• Гаряча тема

Закон як дишло

Михайло ГУБАШ.

МИНУЛОГО тижня суспільство збурила новина, про яку громадськість повідомив перший заступник голови Нацполіції В’ячеслав Аброськін: «Засуджений на дев’ять років покидьок Кірсанов, коригувальник вогню по мікрорайону «Східний» у Маріуполі, сьогодні виходить на свободу. Він відбував покарання згідно з вироком суду від 18 червня 2019 року, але згідно із «законом Савченко» сьогодні виходить на свободу».

Нагадаємо: обстріл Маріуполя російсько-окупаційними військами стався 24 січня 2015 року. За остаточною інформацією СБУ, загинуло 29 людей, поранено 92 громадянина, серед жертв вогневого нападу — родини, діти, підлітки. Корегував ворожі «Гради» 44-річний житель Маріуполя Валерій Кірсанов на прізвисько «Гаішник», котрий іще раніше передавав бойовикам інформацію про місця дислокації бійців Української армії, яку вони використовували для артилерійських обстрілів.

Обурення високопоставленого поліцейського, як і багатьох інших громадян, можна зрозуміти, особливо з урахуванням кількості жертв серед ні в чому не винного цивільного населення. А от «перевід стрілок» на так званий закон Савченко, згідно з яким один день попереднього ув’язнення в слідчому ізоляторі зараховується за два дні на зоні, зрозуміти важко, надто з уст обізнаної з юриспруденцією людини.

І коли з усіх боків чуєш про цей сумнозвісний «закон Савченко», створюється враження, немовби саме Надія винна в тому, що на свободу достроково виходить людина, причетна, згідно з рішенням суду, до тероризму. Вона, а не правоохоронці, які роками тримали обвинуваченого в СІЗО, разом із суддями, які ухвалили на диво м’який вирок.

Можна ж було присудити не дев’ять, а 15 років або й пожиттєво, оскільки «терористична» стаття Карного кодексу це передбачає. Адже в Італії українського нацгвардійця Віталія Марківа, якого також звинувачували у коректуванні міномета, з якого було вбито двох журналістів, суд засудив до 24(!) років ув’язнення.

Якби й Кірсанову дали такий строк, то сидіти йому було б іще майже 20 років. А коли б 15 років, що частіше практикується в Україні ще з радянських часів, то сидів би він іще 10 років — навіть «за законом Савченко». То хто винен? Надія Савченко чи ті, хто тримав роками у СІЗО або дав такий малий строк покарання?

Із цього приводу відомий журналіст і блогер Юрій Бутусов зауважив: «У будь-якій країні, що воює, ця людина, співучасник жорсткого злочину, залишилася б за ґратами до кінця своїх днів. Ізраїль, який веде постійну війну, дає кожному терористу пожиттєвий термін за кожного вбитого, в Ізраїлі Кірсанов отримав би, як мінімум, 29 пожиттєвих ув’язнень. В Україні Кірсанов вийшов на свободу. Поки українським заручникам у Росії вигадують вироки, поки українських громадян викрадають у Білорусі і Криму, вивозять до Москви на театральні суди — Україна випускає «обмінний фонд», терористів, вина яких доведена. Наша країна сьогодні показала, що безпорадна як держава себе захистити, що терористи можуть брати участь у збройній агресії, у вбивствах і допомагати ворогу майже безкарно».

До речі, самій Савченко в Росії за псевдокоректування і двох загиблих дали 22 роки!

Зауважимо, що сам закон в принципі є позитивнми. Він був потрібний для зменшення зловживань із боку нефахових або зловмисних правоохоронців і мав би цьому запобігати. За чинним законодавством, термін розслідування карної справи обмежується двома місяцями. За цей час слідчий має завершити розслідування й передати матеріали до суду або ж закрити справу. Тож навіть якщо підозрюваний перебуває в СІЗО, то виграє усього чотири місяці відсидки на зоні. Це абсолютно не критично, особливо враховуючи справді некомфортні умови перебування в слідчому ізоляторі.

Проте є справи досить складні. У такому разі слідчий звертається з відповідним клопотанням, і строк розслідування збільшують ще на два місяці. Але загалом строк розслідувань обмежено місяцями, а зовсім не роками, як чомусь стало прийнято в Україні останніми, вибачте за тавтологію, роками. Тобто якщо слідство триває понад встановлений законом строк, а підозрюваний чи обвинувачений увесь цей час перебуває в СІЗО без передачі матеріалів його справи до суду, то закон порушують ті, хто його там тримає. І до чого тут «закон Савченко», якщо йдеться про непрофесійність (коли слідчі нездатні здобути докази вини) або ж упередженість із різних причин. Приміром, як пишуть у ЗМІ, чекають, доки родичі або друзі заарештованого назбирають грошенят для «викупу» чи виконують домовленість із багатим або впливовим арештантом, який за гроші створив собі комфортні умови перебування в СІЗО, та ще й рік за два йому зараховується. Є, кажуть, й інші причини. От чим і як пояснити, що звинуваченого у тероризмі Кірсанова тримали в слідчому ізоляторі чотири роки за наявності усіх доказів проти нього? Тож тут не Савченко треба згадувати, а шулерів у погонах або мантіях притягати до відповідальності. До речі, сама Надія Савченко, коментуючи подію, сказала на адресу Аброськіна: «Посадіть до в’язниці всіх депутатів попереднього скликання, які голосували за так званий закон Савченко, і перестаньте спекулювати ім’ям Савченко». Хто-зна: може з часом саме так і станеться.