• Як воно в людей

Хочеш поле — вивчи мову

Іван ФУРСЕНКО,

перший заступник керівника Всеукраїнської асоціації сільських і селищних рад.

Після проголошення незалежності Латвія однією з перших пострадянських країн запустила процес реституції (поновлення порушених майнових прав. — Ред.) земель сільськогосподарського призначення і до кінця 2008 року повернула право власності на них спадкоємцям тих родин, які господарювали на цій землі до 21 липня 1940-го.

Мета реформи також полягала у створенні шансу для селян купувати наділи у приватну власність та змінювати їх цільове призначення, а громадам надавала можливість планувати території у відповідності до потреб суспільства, охорони і раціонального використання землі.

Набувши право власності, громадяни дістали повноцінні права на купівлю та продаж земель сільськогосподарського призначення, зокрема й лісових масивів. Указаним правом скористалась і держава. Від часу вступу до ЄС ринок землі був відкритий без обмежень.

Відтак станом на 2017 рік в окремих регіонах Латвії понад половина земель сільськогосподарського призначення перейшла у власність іноземних компаній, здебільшого зі шведським, данським та норвезьким походженням капіталів.

Ситуація дійшла до того, що місцеві жителі почали орендувати землю, сусідню з їхніми домогосподарствами, в іноземних власників, які її не використовували як виробничу.

Крім того, згідно з офіційними даними Латвійського земельного фонду, з 2,3 млн га придатних до обробітку земель використовується лише 1,56 млн га.

Враховуючи ситуацію, що склалася, та значну еміграцію жителів із сільських районів починаючи з 2014 року, Латвія почала впроваджувати обмежувальні фактори на купівлю сільгоспземель.

Так, у 2017 році сейм ухвалив зміни до закону «Про приватизацію землі в сільській місцевості». Вони передбачають уточнення порядку купівлі сільськогосподарської землі, який визначає спрощені умови придбання землі для місцевих селян, а також не дозволяє іноземцям її купувати, якщо вони постійно не перебувають у Латвії.

Заборона на купівлю також стосується громадян країн — членів ЄС, які постійно не проживають у Латвії і не мають відповідної посвідки.

Щоб спростити купівлю землі для місцевих селян, змінено порядок права переважної покупки. Якщо власник забажає продати свою землю, право переважної покупки на неї буде в орендаря землі, органу місцевого самоврядування та Латвійського земельного фонду.

Для того, аби не допустити концентрації кількох тисяч гектарів сільськогосподарських земель в руках однієї людини або тісно пов’язаних між собою осіб, порядок їх придбання доповнено новим обмеженням: пов’язані між собою особи в подальшому зможуть отримувати у власність до 4000 га сільськогосподарської землі. Нині ж одна фізична або юридична особа може набувати до 2000 га. Органи самоврядування відповідно до пріоритетів розвитку можуть встановлювати обмеження — ще менше, ніж зазначена цифра.

Також уточнено контроль за дотриманням умов купівлі землі. Надалі органи самоврядування повинні будуть перевіряти письмові свідчення про виконання вимог використання землі у сільському господарстві.

Виходячи з досвіду Латвії, можна вивести п’ять рекомендацій для України щодо руху землі. Ось першочергові заходи.

Перша: передача земель сільськогосподарського призначення, лісового і водного фондів за межами населених пунктів в управління та власність органам місцевого самоврядування із розробкою механізму державного контролю.

Друга: проведення муніципалітетами інвентаризації і обов’язкового планування території та плану перспективного використання земель.

Третя: законодавче врегулювання послідовності права купівлі сільськогосподарських земель: місцева рада — житель — підприємець.

Четверта: обмеження за площею у відсотковому співвідношенні консолідації в одних руках сільськогосподарських земель на рівні: громада — 35 %, новий об’єднаний район — 10%, область — 3%.

П’ята: законодавче залагодження у відповідності до правового досвіду країн «Старої Європи» економічних/фіскальних обмежувальних механізмів.