Вівторок, 10 вересня 2019 року № 71 (19718)
http://silskivisti.kiev.ua/19718/print.php?n=43356

  • Гаряча тема

Довгоочікуваний обмін

Михайло ГУБАШ.

Олег Сенцов із сестрою Аліною.

Фото apostrophe.ua

У суботу, 7 вересня, українські в’язні Кремля повернулися на рідну землю. Про деталі, пов’язані з усіма перипетіями складного процесу обміну, відомо дуже небагатьом.

ЧИМАЛО експертів нарікали на нерівноцінність обміну за формулою 35 на 35. Мовляв, 24 українських моряків Росія мала повернути на батьківщину згідно з ухвалою Міжнародного трибуналу з морського права, а не в обмін на засуджених або затриманих в Україні 15 росіян і 20 сепаратистів. Ціла буря емоцій здійнялася й навколо колишнього командира роти протиповітряної оборони «ДНР» Володимира Цемаха — цінного свідка у справі трагедії рейсу МН17.

З іншого боку, серед визволених українців — вже всесвітньо відомий режисер Олег Сенцов, звільнення якого роками добивалася як українська, так і світова політична і мистецька спільнота. Серед них і Микола Карпюк, який під час Революції гідності не тільки очолював УНА-УНСО, а й фактично, за однією з версій, керував «Правим сектором», про що було, як кажуть, широко відомо, але тільки у вузьких колах. Російське керівництво провело спецоперацію із його захоплення, підступно запросивши чоловіка на переговори про майбутню долю російсько-українських відносин. Результат відомий. А хто не чув про громадського активіста кримчанина Володимира Балуха, про стійкість і мужність цього справжнього патріота Батьківщини?

Хай там як, а головним є те, що наші моряки і 11 політв’язнів Кремля уже вдома, дихають рідним повітрям, обнімають своїх близьких і рідних людей.

Тепер треба намагатися звільнити й інших українських бранців, які утримуються в російських казематах та «на підвалах» у «ЛДНР». Зокрема, й активістів кримськотатарського народу, про що окремо наголосили в держдепартаменті Сполучених Штатів Америки. І журналіста Станіслава Асєєва, якого вже понад два роки тримають у «денеерівській» в’язниці. І сотні інших українських бранців.

Ось як із цього приводу висловилася людина, якій довелося пережити всі жахіття ворожого полону, — колишній боєць «Айдару» Олександр Алієв: «Повертати потрібно всіх. І хороших, і поганих. Хороших звільняти, нагороджувати і т. д. Поганих судити, розслідувати, що там і як. Але забирати потрібно всіх і розбиратися самим». До речі, коментуючи події у Керченській протоці наприкінці листопада 2018-го, «Сільські вісті» щодо подальшої долі полонених моряків висловлювали тоді впевненість, що «нагороди ще знайдуть своїх героїв». Чекатимемо на відповідний указ Президента.

Повернення в Україну військовополонених і політв’язнів викликало схвальні відгуки з боку світових лідерів — Дональда Трампа (США), Ангели Меркель (Німеччина), Дональда Туска (Євросоюз) та інших. Усі вони не тільки привітали Україну зі звільненням її громадян, а й висловили побажання подальших кроків, які ведуть до встановлення миру.

Вже після успішного обміну полоненими президенти України і РФ Володимир Зеленський і Володимир Путін провели телефонну розмову. «Сторони наголосили, що задоволені результатом виконання домовленостей у рамках першого етапу на шляху до нормалізації діалогу. Також президенти двох країн домовилися найближчим часом обговорити дату проведення зустрічі у Нормандському форматі. Крім того, йшлося про подальші кроки у рамках Мінського процесу для врегулювання конфлікту на Донбасі», — повідомили з цього приводу в Офісі президента України.

Тож сподіватимемося, що мир в Україну таки прийде. Проте дуже важливо, щоб його досягнення не сталося за рахунок неприпустимих поступок із боку України, які в політикумі назвали «червоними лініями». Компроміс має бути взаємний. На думку багатьох експертів і політиків, на амністію бойовиків, які не скоювали кривавих злочинів, можна погодитися. А от «особливий статус» у вигляді автономії Донбасу надавати в жодному разі не можна. Адже це тільки продовжить тління сепаративних настроїв і нестиме загрозу нового конфлікту в майбутньому.