• Поезія

Викинуті в інші терени

Еміль ДУБРОВ.

Лемківщина... Холмщина... Підляшшя...

Любачівщина... Надсяння... Де ви? Де?!

Українські землі, рідні наші

Вирвали, як серце із грудей!

Так! Відрізали! Відтяли по живому...

Закерзоння — рідне і чуже,

«Вже не повернутися додому...» —

Крає душу думка, мов ножем!

З рідних хат, із власної землиці,

Винні без усякої вини

Сотні й сотні тисяч українців

Викинуті в інші терени.

І стоїть старезний дуб похилий,

Чорним лісом зароста село,

Та на цвинтарі не прибрані могили...

Як таке відбутися могло?

Тільки вітер вітами колише,

Та бринить тривога, мов струна,

Та хрущі між здичавілих вишень,

Та, бува, ще... пісня пролуна.

Пісня, наче туга журавлина...

Може, то й не пісня, а… псалом

Про нелегку долю України,

Лине над понищеним селом...