• Людина та її справа

«Мама» саджанців

Тетяна РЯБОКЛЯЧ.

Іванківський район

Київської області.

Є в лісогосподарській галузі така спеціальність, як інженер лісових культур. Від його знань, умінь, бажання вивчати досвід колег, впроваджувати власні розробки з лісорозведення, а також від людських якостей — любові до природи, щирої і доброї душі — залежить, які і як швидко ростимуть ліси для нащадків.

УСІ ЦІ чесноти має Наталя Олександрівна Нечипоренко, яка працює в ДП «Іванківський лісгосп» провідним інженером лісових культур.

У лісовій галузі вона вже 16 років. Наталя і «мама» саджанців, і їх берегиня, й новатор в галузі. Вона знає про поновлення лісів майже все. До її обов’язків входять розробка планів лісовідновлювальних робіт, підготовка ґрунту, садіння лісу, вирощування саджанців і сіянців. А услідкувати за всім у восьми лісництвах (що входять в держлісгосп) непросто.

Пересічно на рік тут відтворюється 400 га лісів, для чого в коробах та у розсадниках щороку вирощується майже п’ять млн штук молодих сіянців. Трудомісткі процеси — збір, заготівля, переробка лісового насіння — теж на контролі у цієї тендітної жінки. І кожен пунктик — що, як і за чим — вона знає, як-то кажуть, назубок. Бо не лише контролює, а й бере активну участь у кожному процесі.

— Спочатку, — розповідає Наталя Олександрівна, — слід визначити, скільки того насіння потрібно зібрати, щоб потім вистачило саджанців для відновлення і доповнення лісу. З помічниками лісничих, лісничими ми виходимо в лісові масиви, проводимо фенологічні спостереження — визначаємо, чи буде врожай цього року і чи буде він достатній. У кожного виду є свої терміни збору насіння. Скажімо, першим збирають насіння берези. Це не дуже складно. А ось збір насіння сосни — процес дуже копіткий. Спочатку треба вдосталь назбирати шишок, бо з 90 кг вийде, як максимум, кілограм чистого насіння, нам же треба його значно більше. Чи буде достатній врожай, визначаємо за рясністю шишок. Зібраний матеріал обробляємо стимуляторами росту, тоді сіянці та саджанці з нього міцніші й стійкіші до шкідників і погодних умов. Раніше насіння на зиму складали в так звані снігові ями, щоб воно протрималося неушкодженим до весни. Зараз же закупили спеціальне холодильне устаткування. Затим обробляємо й самі сіянці фунгіцидами, щоб майбутні деревця не хворіли і могли опиратися шкідникам. Кожен лісничий підбирає й компонує ґрунт для висівання: дренаж, кора, тирса або лісова земля.

Наталі також потрібно підрахувати кількість насіння кожного виду дерев, визначити, скільки добрив варто внести для підживлення й препаратів для обробки, як, коли і скільки та в якій послідовності працівники лісництв все назване вноситимуть. А ось підбирати землю для коробів, висіювати, висаджувати вже будуть колективи лісництв.

Та навіть після того, як саджанці буде висаджено в лісі, їй не сидиться в затишному кабінеті. Хоч би яка була погода, Наталя виїжджає в лісництва, обдивляється саджанці: чи не захворіли, чи гарно приймаються й ростуть? Розраховує весь комплекс робіт для того, щоб потім виріс міцний і здоровий ліс.

— Найважчий період, який потрібно пережити дереву, щоб прижитися й гарно вкоренитися, від першого до третього років життя, — ділиться тонкощами своєї справи інженер. — Так само, як малій дитині. А далі вже й нам, і деревцю легше. А увесь цей час саджанці і просапати потрібно, щоб бур’яни не заглушили, і доглянути. Єдине, що добре, — таких малюків шкідники не зачіпають. Вони люблять стигліший ліс. Садивний матеріал у розсадниках вирощують із весни і аж до наступної весни. Але ще й восени, буває, садять лісові культури. Чи досаджують на місці пошкоджених або всохлих.

Думаєте, взимку у провідного інженера лісових культур клопоту немає? Як би не так! Треба займатися збором і відбором насіння сосни, планувати роботи з лісовідновлення на наступний рік, проектувати ділянки лісових культур, проводити інвентаризацію насаджень. І про все це вона пам’ятає, як матуся про своїх діток, турбується про зелені насадження молоденьких лісів і постійно живе з думкою про завтра. Бо знає: щоб зростити ліс — потрібні десятиліття.