Архів
Вівторок,
17 вересня 2019 року

№ 73 (19720)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Пост здоров’я
  • За рубежем
Прем’єр пішов ва-банк

ВЕЛИКА БРИТАНІЯ вийде 31 жовтня зі складу ЄС.

Докладніше...
Проблемний вузол відносин

ЧЕХІЯ. Президент Мілош Земан виступив проти незалежності Косова.

Докладніше...
Атака на нафтозавод

САУДІВСЬКА АРАВІЯ. На нафтопереробному заводі Saudi Aramco сталась масштабна пожежа.

Докладніше...
Права людини понад усе

ПОЛЬЩА. У Варшаві відкрилась щорічна нарада ОБСЄ з питань фундаментальних свобод людини.

Докладніше...
Просять британське громадянство

КИТАЙ. У Гонконгу вже 100 днів не вщухають протести.

Докладніше...
Нова конфедеративна держава?

РОСІЯ і БІЛОРУСЬ планують до 2022 року створити конфедеративну державу.

Докладніше...
Версія для друку          На головну
  • Наше військо

П’ять років «Звіробою»

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Харківська область.

На фото автора (зліва направо): «Скорпіон», Тетяна Науменко із донькою Софією, Анатолій Самброс та боєць батальйону.

Відсвяткував ювілей 3-й танковий батальйон 54 ОМБр, що засновувався як окремий підрозділ із назвою «Звіробій». На свято до танкістів завітали волонтери, столичні виконавці, а також народні артисти з села Бугаївка Ізюмського району.

ФОРМУВАВСЯ «Звіробій» важкого воєнного вересня 2014 року в «Десні» біля Чернігова переважно з добровольців. Україна на той час мала всього дві танкові бригади та ще кілька танкових батальйонів у складі механізованих бригад. Такими силами ворога, озброєного до зубів російськими модернізованими Т-72 і новітніми Т-90, котрий знахабнів після Іловайська, важко було зупинити. Тоді Генштаб і взявся за формування нових танкових батальйонів. З бази в Артемівську, яку ворог ледве не захопив улітку, знімали з консервації Т-64Б 20-річної «витримки», відмивали від солідолу, відчищали від іржі жерла 125-міліметрових гармат і відправляли на обкатку, пристрілювання й злагодження.

— Траплялося, з кількох старих машин складали одну,— згадує нинішній комбат Анатолій Самброс, а тоді, п’ять років тому, начальник штабу новоспеченого підрозділу «Звіробій».

Ворог напирав з різних боків, отож часу на підготовку було обмаль: замість двох місяців мали один, після чого сяк-так стулений докупи танковий батальйон двома ешелонами відправили на війну. Деякі машини ще з гарячими дулами гармат вантажили просто з полігона. З жовтня 2014-го й до того часу, поки у війну не втрутилися політики з мінськими домовленостями, «Звіробій» добре повоював — від Маріуполя до Авдіївки. Його танки прикривали блокпости, дорогу Маріуполь — Слов’янськ, у складі невеликих підрозділів вони атакували Путилівський міст, визволяли шахту Бутівка, захищали Донецький аеропорт, Золоте, Попасну, Мар’їнку...

У цій війні танки не брали участі в проривах фронту, як у минулій, а виконували переважно допоміжні завдання: прикривали вогнем піхоту, додавали міцності бронею і гарматами опорним пунктам, заміщали артилерію, гатячи по ворогу із закритих позицій. Часто в таких боях екіпажам «Звіробоя» було нестерпно спекотно, особливо тоді, коли їм доводилося виходити проти російських танків, які застосовували опробувану в Чечні «карусель».

— Виїздять на позицію чотири російських Т-72 і стріляють по визначених цілях, запалюючи вогневий шквал, аж поки не витратять боєкомплект, — згадує командир танка з позивним «Скорпіон». — Опісля вони полишають позиції, а їх місце займають чотири свіжі танки з повними боєкомплектами.

У такому протистоянні екіпажі «Звіробоя», бувало, витрачали по три повних боєкомплекти за день — 36 снарядів у кожному. За час боїв батальйон втратив сімох воїнів: хтось згорів у танку, іншого вбили, коли він витягав з палаючої машини товариша...

Сьогодні «Звіробій» дислокується в другій лінії оборони. Тобто на відстані, аби в разі наступу ворога за якісь півгодини вийти на бойові позиції. Живуть у наметах, бліндажах. Тобто, як хтось влучно сказав, живуть у землі, землю їдять. Зараз вони на ротації, тому базуються поза зоною ОСС, відпочивають, проходять бойове злагодження. Постійне місце дислокації батальйону — в містечку на Донеччині.

За словами комбата, з формою та їжею в них усе добре. Щоправда, щодо останнього, то хотілося б більшого різноманіття. Цю проблему розв’язують волонтери. Скажімо, та ж Бугаївка, яка завітала на роковини батальйону, періодично забезпечує підрозділ молоком, молочно-кислими продуктами, твердими сирами, бринзою, рибою. Більш-менш уладналася ситуація із запчастинами для танків та іншої техніки, хоча останнім часом постачання їх дещо погіршилося, а модернізовані танки отримували ще в 2016 році... Можливо, у високих штабах думають, що мінські домовленості, а не танки захистять Україну. Проте відомо, що домовленості з Росією, як казав німецький канцлер Бісмарк, не варті паперу, на яких написані.

Однак, за словами заступника командира батальйону з морально-психологічної роботи Тетяни Науменко з позивним «Білка», найбільше особовий склад тривожить те, що стоять вони у другій лінії оборони і бездіють, коли ворог атакує нашу піхоту важкою технікою.

— Нам не дають можливості виїздити й давати гідну відсіч російським терористам,— говорить пані капітан. — Ворог має знати, що ми готові до бою. Наші хлопці добре підготовлені професійно, фізично й морально, аби визволяти українську землю.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Проект Держбюджету вже в роботі
Читати
«Відкриті списки» не відповідають Конституції
Читати
Влада змінюється, а МВФ стабільний
Читати
Фотограф, нянька, тамада...
Читати
I ми серед лідерів
Читати
Контролювати громадою
Читати
Отруїлися діти
Читати
Спроба очорнити українців
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове