• Точка зору

Тріщини у моноліті

Валерій МАЙДАНЮК.

vgolos.com.ua

Нещодавно з парламентської фракції «Слуга народу» пролунали заяви про невдоволеність порядками в партії і зведенням ролі рядових депутатів до рівня «абсолютно ручних тваринок». Окремі «слуги народу» заявляють, що партійне керівництво взагалі «не рахується» з ними.

_{Голодні «слуги»}

ЛОГІКУ таких заяв депутатів Зе-команди із суто особистого погляду можна зрозуміти. Обравшись нардепами, чимало з них надіялись отримати всі ті самі привілеї та бонуси, які були доступні для депутатів попередніх скликань. А насамперед — нелегальні політичні гонорари, отримані від представників бізнесу та корупціонерів в обмін на просування в парламенті потрібних законів та рішень, які б надавали багато-мільйонні пільги, ліцензії і права компаніям та бізнесменам. Кожне таке голосування приносило депутатам від кількасот тисяч до мільйонів доларів за один натиск парламентської кнопки.

Але партійне керівництво «Слуги народу» не поспішає відпускати своїх нардепів на «вільні хліба», монопольно контролюючи всі голосування фракції. Де-факто у «Слузі народу» всі рішення приймає вузьке коло осіб на чолі з Коломойським, Разумковим, Богданом, Стефанчуком, Шефіром і самим Зеленським, які лише наказують своїм підлеглим, за який законопроєкт голосувати, а за який — ні. Якщо раніше в парламенті минулих скликань, щоб депутати не «стрибали в гречку» і не просували законопроєктів конкуруючих олігархів, щоб не виходили з фракції, партійна верхівка купувала лояльність та непорушність парламентських лав своєї фракції такою собі формою данини, чи годівниці, яка давала змогу нардепу жити на більш ніж 40-50 тисяч гривень на місяць. Тепер, вочевидь, партійним бійцям «зеленої команди» наказують робити це безплатно, вимагаючи від них жити, як у страшному проклятті, — «на одну зарплату».

_{Зелена вдячність}

ЗРЕШТОЮ лідерів «Слуги народу» також можна зрозуміти: завдяки однойменному серіалу та вмілій акторській грі однієї людини — колишнього актора-коміка Володимира Зеленського їм вдалося створити політичний бренд, який дістав шалений електоральний успіх. А люди, яких вони набрали до парламенту, стали лише додатком чи аксесуаром, робочою силою, яку творці проєкту зібрали інколи буквально за оголошеннями. Чимало з цих людей були або ніким, або бізнесменами середньої руки чи політичними активістами третього ешелону, які ніколи б не досягли статусу нардепів, якби не були причетні до бренда «Слуга народу».

Тому новоспечені нардепи повинні бути вдячними авторам проєкту за те, що їх помістили на політичний Олімп держави, і було б великою невдячністю з їхнього боку згадувати ще про якісь додаткові доплати, окрім депутатської зарплатні. Очевидно, Зеленський переконаний, що своїм депутатам він «нічего нє должен». Тож в обмін на таку велику честь, якої вони удостоїлися, «зелені солдати фракції» повинні зберігати вірність та дисциплінованість і слухняно голосувати за всі спущені зверху законопроєкти, не ставлячи зайвих запитань.

Натомість чимало новоспечених нардепів з таким станом справ миритися не бажають. Навіть попри те, що вони стали депутатами тільки завдяки бренду «Слуга народу», чимало з них не вважає за потрібне обтяжувати такий подарунок долі вдячністю чи якимись зобов’язаннями перед керівництвом президентської партії, яка навіть не збирається надавати їм жодних додаткових фінансових стимулів.

Низка експертів, зокрема політолог Ігор Рейтерович, вважають, що парламентська фракція партії «Слуга народу» розпадеться на кілька груп. А колишня міністерка у справах ветеранів Ірина Фріз навіть прогнозує, що фракція «Слуги народу» фрагментується вже за півроку, а причиною цього буде розподіл бюджетних потоків.

_{Контрзаходи продюсерів проєкту}

ОДНАК ключові особи правлячої партії вже, очевидно, працюють над варіантами такого розвитку подій. Олігарх Коломойський наголошує, що коли «слуги» будуть поводитись неналежним чином, то вже менш як за рік в Україні відбудуться дострокові парламентські вибори, але вже на базі повністю пропорційної системи. Тоді невірні «слуги» не встигнуть навіть заробити на продажі своїх голосів за той короткий період, який залишиться працювати парламенту цього скликання, а в новий список партії їх, зрозуміло, більше не візьмуть.

До нових виборів президент подбає про запровадження імперативного мандата для нардепів, за яким партія виключить з лав депутатів будь-якого парламентаря, який порушив партійну дисципліну чи вийшов із фракції. А підконтрольні президенту НАБУ, СБУ і ГПУ вже чекатимуть такого нардепа-порушника після втрати повноважень з відкритими судовими справами. Крім того, ініціювання президентською командою заміни складу чинної ЦВК лояльними людьми, очевидно, також є елементом цієї гри.

Однак якщо наявні тріщини у правлячій партії все-таки призведуть до розколу та втрати частини депутатів, в очах виборців Зеленський постане як менеджер, який не вміє підбирати команду та вибирати надійних людей. Це може суттєво позначитись на рейтингу президентської партії, яка більше не матиме однопартійної парламентської більшості, і для формування уряду їй доведеться домовлятися з іншими партіями. А це, своєю чергою, означає політичні торги, поступки олігархам, спонсорам політичних партнерів, призначення вказаних людей на «хлібні» посади, яких антикорупційним органам не можна буде чіпати з огляду на єдність коаліції.