• З приводу

Мабуть, краще об’єднатися

Руслана Зінченко.

НА КОРДОНІ України та Румунії утворилось чи не найбільше в Україні «кладовище євроблях». Але тут іржавіють не автомобілі, покинуті власниками, які не мають коштів на сплату мита, а транспортні засоби, що були конфісковані поліцією та митною службою за порушення митного порядку. Більшість із них напіврозібрані, побиті, зі спущеними колесами. За законом, виконавча служба має виставляти такі машини на аукціон, а якщо ніхто не купить, їх можуть передавати в користування благодійним громадським організаціям та фондам або утилізовувати. Проте в реальному житті купляти ці автомобілі ніхто не хоче, утилізовувати їх ніде і нікому. А через іноземну реєстрацію передати ці автомобілі фондам неможливо.

Простим громадянам вхід на спецмайданчик — такий офіційний статус у цього цвинтаря із залізяччям — заборонений. Але «свої люди» не тільки мають таку можливість, а й потроху розбирають більш-менш нові автомобілі на запчастини. Коли і хто займеться утилізацією того, що від них залишилося, та іншого «брухту», ніхто з можновладців спрогнозувати не береться.

Як відомо, парламент знову відтермінував запровадження штрафів за нерозмитнені автомобілі з іноземною реєстрацією. Однак, як наголосили у профільному комітеті, це востаннє і тільки до кінця 2019 року. Тож можна не сумніватися, що території «кладовищ євроблях», офіційних і стихійних, в Україні й у прикордонних із нею районах Польщі, Угорщини та Румунії розширюватимуться.

Прикро те, що, можливо, хтось із власників цих автомобілів, віддав за них чи не останні копійки, «купившись» на обіцянку численних компаній «придбати автомобіль на єврономерах без проблем». Тепер ті ж самі фірми швидко переорієнтувались і без жодного докору сумління пропонують послуги з легалізації — ціна коливається у межах тисячі гривень.

Втім, співчуваючи тим, хто залишиться без «залізного коня», не можна не згадати й про співвітчизників, які свого часу купили автомобіль, сплативши при цьому всі передбачені законом платежі. Хіба вони не були у подібній ситуації, коли хтось поруч хвалився, що їздить, не сплативши за розмитнення ні копійки? Можливо, ця «євробляхерська» епопея спонукає українців об’єднатися та вимагати від нової влади зробити розмитнення автомобілів доступнішим для громадян. Бо іншого компромісу не існує: або всі матимуть можливість купувати автомобілі відносно дешево, або продовжуватимуть сплачувати величезне мито. Закон має бути один для всіх.