За що воювали?

Олексій ЯРОВИЙ.

Віче «Ні капітуляції» у Києві...

... і у Харкові.

ПРОТЯГОМ вихідних тисячі людей по всій країні взяли участь у всеукраїнському вічі «Ні капітуляції». Українці протестували проти імплементації «формули Штайнмаєра», відведення військ з відвойованих позицій, амністії бойовиків і надання особливого статусу Донбасу.

У Києві на майдані Незалежності зібралося понад 10 тисяч чоловік. Після надзвичайно емоційного мітингу колона протестувальників рушила під Офіс президента. Сильна злива людей не зупинила. На одному з плакатів був напис: «Слуга народу, виходь. Народ прийшов!» Його піднесли під самі вікна президентського офісу. Звичайно, ніхто звідти не вийшов…

Віче «Ні капітуляції» відбулось у більшості обласних центрів — Запоріжжі, Херсоні, Івано-Франківську, Сумах, Дніпрі, Чернівцях, Вінниці, Тернополі, Кропивницькому, Львові, Миколаєві, Хмельницькому, Полтаві, Одесі, Чернігові, Житомирі, Черкасах, Луцьку, Ужгороді, а також у Кривому Розі, Маріуполі, Краматорську, Сєверодонецьку, Мелітополі, Нікополі, Рівному, Козятині, Славуті, Бердянську, Кременчуці.

У Харкові на акцію вийшли учасники АТО-ООС, представники різних громадських організацій. Вони оголосили про створення «Штабу опору капітуляції», який протидіятиме реваншу антиукраїнських сил.

На думку учасника віча Назара Божинського, все те, за що боролись і воювали наші Збройні сили та добровольчі частини, зараз дуже швидкими темпами здається ворогу. І якщо тепер війна триває тільки в Донецькій і Луганській областях, то після таких угод і законів вона може перекинутися далі.

За день до віча мені випало побувати в Станиці Луганській, де українські війська вже відвели. Президент Зеленський вважає це великим успіхом.

— Хіба ми кріпаки, щоб нас із землею віддавати? — обурюється мешканка Станиці Луганської Наталя Павлівна Журбенко. — До того ж відведення військ відбулося в односторонньому порядку. Раніше на окупованій території, за зруйнованим мостом, розміщувався опорний пункт сепаратистів, а з цього боку річки — наш. Однак якщо з нашого боку блокпост прибрали, то з протилежного ніяких рухів у цьому напрямку. Натомість там укріплюють позиції. Навіщо, якщо є наміри миритися? Ми перші в розстрільному списку, якщо Путіну захочеться піти далі,— каже Наталя Павлівна. — Я пам’ятаю, що було у Дебальцевому, звідки відійшли наші війська. Більшість тих, хто годував, допомагав українським воїнам, кинули у підвали, де з них знущалися, а кількох проукраїнських активістів розстріляли…

Тривожно і в Золотому, де наші військові також мають залишити свої позиції та відступити. У ніч проти п’ятниці на власні вуха чув, як у бік українців стріляли з автоматів і кулеметів, а проти суботи був мінометний обстріл. Ворогові плювати на мирні ініціативи Володимира Зеленського.

— Ми на своїй землі, повзучи під ворожим обстрілом, міліметр за міліметром відтискали ворога у бік Ростова, зайняли позиції, вгризлися в них. А тепер маємо відступати і зимувати в полі! — каже боєць з позивним «Морячок», який на фронті з перших днів війни. — Знайомі хлопці з добробату сказали, що якщо нас відведуть, то вони прийдуть і стануть на наше місце…