У пам’яті не стерти

_{28 жовтня виповнилося 75 років із дня визволення України від фашистських загарбників}

Василь ПІДДУБНЯК.

1944-й...

...2014-й

ЗАЧИЩЕННЯ території нашої держави від нацистських окупантів тривало довгих 680 діб. Названий термін умовний, бо з Чопа — важливого залізничного вузла на кордоні Закарпатської України, Словаччини та Угорщини, ворога вдалося вибити лише через місяць…

Визволення нашої Вітчизни почалося з кінця 1942 року — із потужного контрнаступу Червоної армії. Першими на сплюндровану землю України ввійшли війська 1-ї гвардійської армії під командуванням генерала В. Кузнецова і 18 грудня визволили Луганщину.

Хіба міг хто подумати тоді, що через вісім десятиліть війна знову повернеться на Донбас, що принесуть її на своїх багнетах «браття по крові», що триватиме нова війна набагато довше, ніж та, далека, напівзабута, кровопролитна?..

Молох війни покидав наші землі вкрай знехотя, щупальцями чіпляючись за кожен терикон, будинок, навіть кущик деревію у Бахмутському степу. Лише 23 серпня 1943 р. був звільнений від ворога Харків. Колишня столиця України лежала у моторошних руїнах…

Через місяць Москва парадним голосом диктора Юрія Левітана вістувала про визволення найважливіших промислових центрів Донбасу, зокрема міста Сталіно (зараз, хто забувся чи й не відає, Донецьк).

У той же самий вересневий час війська Червоної армії вийшли до Дніпра — широким, від Києва до Запоріжжя, фронтом. Уночі проти 21 вересня 1943 р. почалося форсування головної водної артерії України.

І полилася кров! Текла кривавиця, своя і ворожа, чотири місяці. Пізніше історики скажуть про те, що битва за Дніпро — чи не наймасштабніша військова операція у світовій історії. Воювали близько чотирьох мільйонів людей з обох сторін. Лінія фронту розтягнулася орієнтовно на 1400 км!

Загальні втрати (убиті, поранені й полонені) становили від 1 до 2,7 млн чоловік — більше, ніж у найкривавішій військовій операції людства — Сталінградській битві.

Відомо, що із 300-400 тисяч полеглих за чотири місяці радянських солдатів більшість загинула у вересні-жовтні на Букринському плацдармі. Значна частина їх — так звані чорносвитники — силоміць мобілізовані із тільки-но взятих Червоною армією населених пунктів люди, переважно селяни…

У ході важких визвольних змагань 14 жовтня 1943 р. було взяте Запоріжжя, 25 жовтня — Дніпропетровськ.

А вже 6 листопада (очевидно, цю дату жертовно «підганяли» під революційне «свято») війська 1-го Українського фронту під командуванням генерала М. Ватутіна звільнили від фашистських завойовників столицю України м. Київ.

За зиму і весну 44-го вільною від ворога стала вся Правобережна Україна. Дорогою ціною заплачено за це визволення. Недарма Корсунь-Шевченківську операцію, здійснену військами 1-го і 2-го Українських фронтів з 24 січня по 17 лютого 1944 р., охрестили «новим Сталінградом».

Тим часом війська 3-го Українського фронту за підтримки сил Чорноморського флоту успішно втілили Одеську операцію, визволивши Херсон (13 березня), Миколаїв (28 березня), Одесу — (10 квітня).

На початку квітня криваві побоїща перемістились у Крим і тривали аж до 12 травня — цього дня півострів був остаточно звільнений від фашистських окупантів. Повернулась окупація на півострів через сім десятиліть, на цей раз — в уніформі російських «освободітєлєй» під п’яне матроське «Яблучко»…

Аж 28 жовтня 1944-го Україна позбулася нацистського невольничого ярма.

Визволивши від фашистських загарбників територію України, 1-й, 2-й, 3-й, 4-й Українські фронти взяли участь у бойових діях у Європі. Сотні тисяч солдатів і офіцерів заплатили своїми життями за свободу Польщі, Чехословаччини, Угорщини, Румунії, Болгарії, Югославії, Австрії…

Ти, напевне, забула про цей визвольний похід, Європо? Чи не тому не поспішаєш допомогти у скрутну годину своїм добродійникам?

Воістину: така лиха пам’ять!

За підрахунками істориків, у ході воєнних дій на території України загинуло близько трьох мільйонів радянських воїнів, два мільйони чотириста тисяч українців було вивезено на примусову працю до Німеччини під час окупації.

На території республіки цілком чи частково були зруйновані 700 міст і понад 28 тисяч сіл, ще 334 села нацисти спалили разом з їхніми жителями.

Загарбники знищили понад 16 тисяч промислових підприємств, підірвали більше 5 тисяч залізничних мостів і паровозних депо.

Завойовники зруйнували в Україні 325 вишів, технікумів, шкіл, свідчать документи.

Відомо, що під час відступу з території України вермахт застосовував так звану тактику випаленої землі.

Схоже, подібну тактику, якщо не більш цинічну, застосовують нині на Донбасі й путінські «стратеги». Та дожидає цих «стратегів» така ж сама покара, яка спіткала біснуватого Гітлера. Бо ж відомо, що непокаране зло породжує ще більше зло. І це — безвідносно до епохи.