• Це цікаво

Чашечка запашної кави

Цей запашний і смачний напій не лише втамовує спрагу, а й бадьорить. А яка історія появи кави?

УЯВЛЯЄТЕ, каву допомогли відкрити людям… кози. Щоправда, не наші, а африканські, ще точніше — ефіопські. Отож Ефіопія, країна на північному сході Африки, і вважається батьківщиною кави. До речі, тільки там досі можна натрапити на дикі кавові дерева, в усіх інших країнах, де нині вони ростуть, висаджені людиною.

…Колись дуже давно, понад 1000 років тому, молодий ефіопський пастух на ім’я Калдим помітив, що його кози не тільки вдень, а й уночі довго хвацько басують, тобто бігають і стрибають після того, як нащипаються темно-червоних ягід з дикого дерева, що росло на пасовищі. Калдим зацікавився цим, зібрав ягоди, всередині котрих було по дві зернини, схожі на боби, і скуштував. Та їхній смак виявився настільки неприємним, що пастух жбурнув кілька гілок з ягодами у вогнище. Коли ж їх охопило полум’я, пастух несподівано відчув незвичний приємний аромат. Тоді він вихопив із попелу підсмажені зерна, залив водою і отримав гіркуватий, але приємний терпкий напій, який додав йому настрою, збадьорив і надовго відігнав сон.

Про своє відкриття Калдим повідав монаху-самітнику, що жив поблизу. Той зрадів, оскільки давно шукав засіб, щоб не засинати на всеношній молитві…

Цілком можливо, що ця історія — лише красива легенда. А може, й ні, бо слово «кава» і справді походить від назви ефіопської провінції Каффа, де буцімто жив пастух Калдим. Саме звідти у V столітті через Червоне море рослина потрапила на Аравійський півострів до Ємену, а там з’явилися перші плантації «одомашненого» кавового дерева.

Єменці перейняли від ефіопів звичку жувати кульки, зліплені з овечого жиру і товчених кавових зерен. То був загальнозміцнювальний засіб. У ХІІ столітті з сирих кавових зерен почали готувати напій з тими ж властивостями. А через століття — сушити та підсмажувати зерна, товкти їх і вже тільки після цього заливати окропом. В готовий напій ще й почали додавати різні прянощі: імбир, корицю, мигдаль. Із Ємену в ХV столітті кава розповсюдилася по всьому арабському світу.

В ХV-ХVІ століттях турецькі завойовники довідались про кавові зерна від покорених арабських народів і приохотилися до їхнього напою. Перша кав’ярня за назвою «Ківа-Хан» з’явилася в Стамбулі 1475 року. А в Європі, куди лише в кінці ХVІ століття завезли кавові зерна голландські моряки, каву ще довго глузливо називали і «бридким відваром зі старих чобіт», і «сиропом із сажі», і «дурильнею для мізків». Дехто навіть вважав напій отруйним.

Нарешті 1650 року в англійському містечку Оксфорд відкрилася перша в Європі кав’ярня. У ній напій, який доти вважався отруйним, стали рекламувати як... ліки від багатьох хвороб. Згодом справжній кавовий бум розпочався і в Парижі, і в Лондоні, і в Гамбурзі. Так кава завоювала Європу. Сьогодні на континенті вже не знайдеш жодного містечка, де б не було кав’ярні. Причому багато їх мають свої секрети її приготування.

Загалом в історії кави багато цікавих сторінок: і як кавові зерна потрапили до Бразилії, де сьогодні виробляють кави втричі більше, ніж в усіх інших країнах, разом узятих, і як кава торувала собі дорогу до Північної Америки, і як на початку ХХ століття американець та бельгієць винайшли розчинну каву… Врешті-решт, кава стала одним із найулюбленіших напоїв у світі. Але не забуваймо, що її, навіть для збадьорення вранці, потрібно пити у невеликій кількості. Щоб не зашкодити здоров’ю і не стрибати по хаті чи на вулиці, як оті Калдимові кози.