Архів
П’ятниця,
8 листопада 2019 року

№ 87 (19734)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господарВесела світлицяНаша пошта
  Версія для друку          На головну
  • Згадай, уболівальнику!

Олімпієць із Макіївки

Микола Моторний.

55 років тому вихованець Черкаського педагогічного інституту Андрій Хіміч став олімпійським чемпіоном з веслування на каное-двійці в японському Токіо-1964.

23 ЖОВТНЯ на острові Сагамі стартувало 12 екіпажів на каное-двійці. Стояв густий туман. Попереду кілометрова дистанція. Наш дует Андрій Хіміч (м. Черкаси) — Степан Ощепков (м. Владивосток) стартували в провідній групі. Серйозну конкуренцію склали німецькі, угорські, румунські, данські і французькі каноїсти. Та справжня боротьба за чемпіонський титул тривала тільки першу сотню метрів: Андрій зі Степаном потужно нарощували темп і суперники поступово відставали. Ще метрів 500 прагнули зачепитися за перше місце представники Франції, але й вони відстали від радянських спортсменів. Решту суперників загубили в тумані. Хіміч з Ощепковим випередили французів майже на п’ять секунд — 25 метрів…

Андрій Хіміч родом із чернігівського села Макіївка Варвинського району, що розкинулося на березі мальовничої річки Удай. Саме звідси починався його шлях на Олімп. Виріс на воді: ловив рибу, перевозив сіно з плавнів, узимку заготовляв очерет для опалення хати. Тож фізичної роботи вистачало. Взимку не злазив із саморобних лиж, щодня накручуючи по півтора десятка кілометрів. У 1955 році вступив на факультет фізичного виховання Черкаського педінституту. Обрав спеціалізацію «лижний спорт».

Як майбутній викладач із зимових видів спорту став каноїстом? Наступного року в Черкасах відбулися республіканські змагання з веслування на байдарках і каное за програмою Спартакіади народів СРСР. Представник спортивної кафедри запропонував Андрію захистити спортивну честь інституту. Хіміч погодився, хоч до цього плавав тільки на плоскодонці.

— Я спочатку навіть не знав, як треба сідати у цей вертлявий човен, — згадує Андрій Іванович. — Він, ніби необ’їжджений кінь, прагнув будь-якої миті скинути тебе у воду. Потім мені порадили під коліно підмощувати звичайну подушку. Швидко навчився набивати наволочку звичайною тирсою. На фінальний турнір Спартакіади України у Києві взяв із собою мішок тирси. Лише там побачив, що треба гребти тільки з одного боку, а не з обох, як це я робив. Та, незважаючи на це, я фінішував четвертим із понад 20 учасників. Мене запитували, звідки я такий узявся. А минув тільки місяць, як я вперше побачив каное.

Згодом у Черкасах організували секцію з веслування на байдарках і каное. Подейкують, що це було зроблено під Андрія Хіміча. І вже через рік 20-річний черкаський студент стає четвертим на чемпіонаті України.

Першу свою медаль, та ще й золоту, він виборов на першості України серед студентських команд. Через кілька тижнів до «золота» додав «бронзу» на дорослому чемпіонаті України у Херсоні. За рік до Олімпіади-1960 відбулась друга Спартакіада України, на якій Хіміч був уже фаворитом. У півфінальному заїзді фінішував першим із результатом 4 хвилини 48 секунд. Але суддівська колегія не повірила навіть кільком секундомірам й додала до його результату… хвилину. Мовляв, і техніка помиляється. Адже тоді рідко хто навіть у всьому СРСР «виходив» з п’яти хвилин.

Перший міжнародний турнір Андрій Хіміч виграв у Румунії. Український спортсмен із перевагою 15 секунд переміг дворазового олімпійського чемпіона Мельбурна-1956 Ротмана.

На жаль, на римську Олімпіаду-1960 Хіміча взяли тільки запасним. Головний тренер збірної СРСР віддав перевагу своєму учневі Олександру Силаєву, який програв угорцю Паті. Наступного післяолімпійського сезону Хіміч на чемпіонаті Європи-1961 обігнав усіх олімпійських призерів і став володарем золотої медалі.

А потім була токійська Олімпіада-1964. Золотий тріумф Андрія Хіміча і Степана Ощепкова.

— Комуністичне керівництво країни було незадоволене виступом збірної Радянського Союзу на цій Олімпіаді, —розмірковує Андрій Іванович. — Адже ми обігнали наших головних суперників американців лише по очках. А ось медалей у них виявилося більше. Мені вручили медаль «За трудову доблесть» і виписали грошову винагороду у півтори тисячі карбованців. Після вирахування податку на руки отримав трохи більш, як тисячу.

У Хіміча були грандіозні плани на Олімпіаду-1968 в Мехіко. Планував виступити навіть на двох дистанціях — 1000 метрів і 10 кілометрів. Однак тодішня медицина виявилася неспроможною відновити його серце. Організм був настільки ослаблений, що про активні виступи годі було й думати. Ось такий вам «спорт найвищих досягнень».

Довідка «СВ». Хіміч Андрій Іванович народився 14 грудня 1937 року. Олімпійський чемпіон із веслування на каное. Триразовий чемпіон Європи. Семиразовий чемпіон СРСР. Чемпіон Спартакіади народів СРСР. 15-разовий чемпіон України. Заслужений майстер спорту СРСР. Заслужений тренер УРСР. Почесний громадянин селища Чорнобай Черкаської області, де нині мешкає, та села Руська Поляна Черкаського району Черкаської області.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Знову рекорд
Читати
Вимагають публічно «покаятися»
Читати
Починають викручувати руки
Читати
Стимулювати по-«зеленому»
Читати
Громадянство — зі знанням державної мови
Читати
Пообіцяли доплачувати
Читати
Убивцям оголошено підозри
Читати






При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове