П’ятниця, 8 листопада 2019 року № 87 (19734)
http://silskivisti.kiev.ua/19734/print.php?n=43911

Фундук, або просто ліщина

ФУНДУК, який є окультуреною формою ліщини, на сьогодні вважається однією з найперспективніших культур для садівництва в Україні. Вирощування фундука нескладне, ціна саджанців помірна, родити кущ на одному місці здатен до ста років. Одна рослина за сезон може «подарувати» 5-7 кг цінних горішків.

Між плодами ліщини та фундука є суттєва різниця. У ліщини плюска горіха дволиста, а у фундука — однолиста, суцільна. Розмір горіхів фундука у два-три рази більший, ніж у дикорослої ліщини. Фундук набагато врожайніший, в ньому більший уміст олії, тонша шкаралупа і ніжніший смак. У фундука на відміну від ліщини в суплідді не по два-три, а часто 6-12 і більше плодів.

В Італії, де найбільша кількість фундукових насаджень у Європі, цей горіх називають рослиною для лінивих.

Фундук невибагливий до ґрунтів і рельєфу. Під його насадження можна відвести незручні для вирощування інших культур нерівні ділянки, де він, крім усього іншого, запобігатиме ерозії ґрунту.

Маючи поверхневу кореневу систему, фундук дуже добре зміцнює схили.

Фундук — рослина «чужозапильна», тому сади, закладені одним сортом, дають дуже низькі врожаї. Для кращого плодоношення потрібно висаджувати не менше двох сортів. Розміщувати дерева слід на відстані мінімум 4 м одне від одного.

Посадкову яму треба викопати заздалегідь: приблизно 80 см зав­ширшки і 50 см завглибшки. Досвідчені садівники радять додати в посадкову яму трохи землі, взятої з-під старого горішника. Кажуть, там живуть особливі гриби, які допоможуть фундуку прижитися на новому місці.

Саджанці повинні мати дві-чотири гілки і гарно розвинену кореневу систему. Гілки підрізають до 30-50 см, коріння — до 25-30 см.

Після посадки ями рясно поливають. Пристовбурові круги мульчують компостом чи торфом (3-5 см).

У південних і східних областях краще висаджувати фундук восени, за два-три тижні до морозів. Він устигає вкоренитися, набратися за осінь-зиму вологи і ранньою весною почати добре рости. У північних і центральних областях його можна висаджувати як навесні, так і восени.

Догляд за фундуком полягає у прополюванні бур’янів та розпушуванні ґрунту в пристовбурних кругах. Оскільки корені рослини розміщуються на глибині всього лише 10-15 см, робити це потрібно досить акуратно, лише на 5-8 см. Обрізані корені завтовшки 3-5 см не відновлюються. Фундук — це кущ, і бокові паростки починають з’являтися на третій рік. Але за бажання можна сформувати з нього дерево — так зручніше збирати врожай. Для цього потрібно постійно вирізати всі новоутворені пагони. Якщо ж фундук росте кущем, слід стежити, щоб він не загущувався. Загущений кущ погано освітлюється сонцем, і весь урожай зосередиться на зовнішніх гілках, а горішки дрібнішатимуть. Тому починаючи з п’ятого-сьомого року в кущі потрібно залишити п’ять-сім, решту вирізати. У сортових саджанців плодоношення починається на 4-й рік після садіння, а у сіянців — на 2 роки пізніше.

Фундук — культура довговічна. Пік плодоношення припадає на 7-20-й рік. Для омолодження куща його зрізують під корінь, і наступного року починають з’являтися нові пагони, які знову порадують горішками.

На жаль, ліщина часто уражується шкідниками. Тож догляд за фундуком полягає ще й у боротьбі з ними. Найбільшої шкоди саджанцям можуть завдати личинки хруща. Вони люблять поласувати корінням. Тому радимо спочатку знищити їх, а вже потім висаджувати фундук.

Для личинок хруща отруйними є сидерати — люпин і гречка. За рік до посадки висійте ці рослини. Якщо на боротьбу з личинками хруща не хочеться витрачати цілий рік, придбайте хімічні засоби.

Різна гусінь полюбляє поласувати листям фундука у травні-червні. Трапляється, обгризають зелену масу до прожилок. Збирати гусінь можна вручну, а якщо її дуже багато, допоможе тільки «хімія».

Після зав’язування горіхів з’являється нова напасть — метелики горіхового слоника. Вони відкладають яйця біло-сірого кольору на нижньому боці листя. Їх можна знищити тільки інсектицидами. Головне провести обробку так, щоб препарат потрапляв точно на кладки яєць. Краще — пізно ввечері.

Для збереження цінних ознак сорту використовують вегетативне розмноження: поділ куща, вертикальні й горизонтальні відводки, зелені живці, прищепи, кореневі відводки.

Розмноженням насіння зберегти, закріпити і передати ознаки і властивості сорту неможливо. Саджанці, отримані з насіння, починають плодоносити лише на 8-10-й рік.