Єврейський анекдот

Григорій КОРКАЧ.

м. Київ.

У Рабиновича народився довгожданий син. Він шле брату в Ізраїль телеграму: «Тільки-що з’явився чудовий хлопчик, твій племінник».

Наступного дня надійшла відповідь: «Ніякого племінника у мене немає. Жени геть цього самозванця».

* * *

У Абрама і Сари золоте весілля. Всі гості дарують різні прикраси із золота. Підходить Мойша:

— Я хочу привітати вас із золотим весіллям! Дозвольте відрекомендувати мій скарб, моє золотце, — Цілю!

* * *

— Моню, — кричить Ріва сину, — біжи швиденько додому і помий шию, а то до нас тітка Сара повинна в гості завітати.

— А якщо вона не прийде? Я що, буду, як той дурень, цілий день з помитою шиєю бігати?

* * *

Рабинович скаржиться своєму знайомому:

— Теща вона і є теща. І тут вона мене дістала. Усе робить мені на зло, навіть померла взимку. Ті, що копали могилу, взяли за мерзлий ґрунт 250 баксів. Вона що, не могла померти влітку? Не кажу вже про те, що могла це зробити ще 10 років тому.

* * *

Дідусь із Ізраїлю надіслав своєму племіннику листа, в якому повідомив, що осліп і просить за спадщину мільйон доларів за ним доглянути. Учителька, почувши про це, говорить:

— Абрашо, давай доглядатимемо за твоїм дідусем усім класом, а мільйон доларів віддамо школі.

Абрам на це відповів:

— Дідусь же ясно написав, що осліп, а не з глузду з’їхав!..

* * *

Вулицею йде старий єврей з палицею і ледве пересуває ноги. Його обганяє молодик. Єврей гукає йому навздогін:

— Молодий чоловіче, ви випадково не в пральну?

— Так.

— Тоді будете за мною...

* * *

Два євреї їдуть на весілля. В обох у руках по конверту. Один запитує іншого:

— Соломоне Лазаревичу, а що ви поклали у свій конверт?

— А сам конверт, гадаєте, нічого не вартий?

* * *

— Сарочко, уже в цьому місяці житимемо в дорогій квартирі, як ти цього й бажала!

— Ой, Абрамчику, я така рада! Ми купуємо нову квартиру?

— Ні, нам значно підвищили квартплату...

* * *

— Ти що тут робиш, Абраме?

— Як що? Приїхали з жінкою в театр.

— А чого ж не заходиш?

— Тому що сьогодні моя черга стерегти машину.

* * *

Сара вихваляє свого зятя:

— Мій Ізя може вигідно продати не те що продукцію вашої фірми, а й пару штопаних шкарпеток за ту ж ціну.