Рана, що ятрить

Сергій КРАСЮК.

Донецька область.

НА ДОНЕЧЧИНІ голодомором було знищено понад 100 тисяч працездатного населення. У Святогірську 23 листопада відбулися пам’ятні заходи за участі мешканців прилеглих сіл, учнівської молоді та вимушених переселенців із зони АТО. У залі центральної міської бібліотеки ніде було яблуку впасти: тут ділилися спогадами живі свідки тих подій — 92-річний Андрій Садовник і 87-річна Зінаїда Гніденко. «Врожай було тоді зібрано непоганий, — згадував А. Садовник. — Однак увесь намолочений хліб агенти політуправління вимели, як кажуть, під мітлу… Кожного дня вмирало півтора-два десятки душ, навесні на польові роботи нікому було вже й виходити. Серцем передчуваю ще жахливіші пошесті й голод, якщо нинішні слуги продаватимуть нашу рясно освячену потом і кров’ю селянську землю…»

До речі, в державних архівах Донеччини, як виявилося, немає жодної якісної фотографії, датованої тими страшними роками. Адже місцеві компартійні керівники, запевняючи світове співтовариство, що в СРСР усе гаразд, забороняли при цьому будь-які кіно- чи фотозйомки. Нечисленні світлини, які свідчать про голод у Донецькому краї, зроблені здебільшого зарубіжними журналістами. І скрізь на них одне й те ж болюче видовище: найродючіша у світі земля вкрита мертвими опухлими тілами тих, хто її засівав.