• З приводу

«Посадки» вкотре відкладаються

Микола ЯСЕНЬ.

Дніпропетровська область.

Так звані «весняні посадки», обіцяні під час передвиборної кампанії командою тепер уже президента Володимира Зеленського, у своєму «осінньому» втіленні у багатьох викликають сумніви. Чи дістануть справедливе покарання фігуранти кримінальних проваджень щодо розкрадання та оборудок із державним майном? Бо поки що, на жаль, правоохоронні органи із непритаманною їм завзятістю переслідують та тиснуть виключно на військових, волонтерів, патріотів.

НА ПОЧАТКУ вересня обласна прокуратура оголосила підозру у зловживанні службовим становищем Олександру Вілкулу, який був свого часу головою Дніпропетровської ОДА, а також — при Віктору Януковичу — віце-прем’єром. А щойно передала до суду обвинувальний акт. До речі, торік, коли пан Вілкул ще був нардепом від «Опоблоку», ГПУ зверталася до Верховної Ради з поданням про зняття з нього депутатської недоторканності, але згоди тоді не отримала.

Проте на Дніпропетровщині не всі задоволені причинами притягнення колишнього «губернатора» до відповідальності. Зокрема, аграрії вже кілька років чекають на юридичну оцінку афери Олександра Вілкула, вчиненої разом із тодішнім його заступником з питань агропромислового розвитку Вадимом Нестеренком. Вони утнули свого часу «продрозкладку»: змусили всі господарства здати до так званого «обласного фонду стабільності» певну кількість збіжжя за символічну плату. Потім з’ясувалося, що ніякого фонду не існувало, а зібрану «данину» втридорога продали за кордон. Олег Севідов, котрий у Нікопольському районі очолював ТОВ «Пектораль», і досі ніяк не може вичухатися від помсти за те, що посмів усе це витягти на світ Божий, а з Вілкула та Нестеренка — як з гуся вода.

Щоправда, перший усе ж обвинувачується в оборудках, від яких постраждали мешканці сільських територій. За версією слідства, у 2011-2012 роках «губернатор» Вілкул незаконно змінив цільове призначення сільгоспземель у Нікопольському районі на землі промислового користування, в результаті чого двом тисячам(!) пайовиків завдано збитків на понад 12 мільйонів гривень, а державі через знищення родючого шару ґрунту — на майже півмільйона. А в Криворізькому районі за його розпорядженням вивели з аграрного виробництва без належної за законом компенсації 23 земельні ділянки, які перебували у користуванні ТОВ «АРТ ЛЕНД».

Тепер пригадаємо, що торік Генпрокуратура домагалася «за компанію» з Вілкулом скасування недоторканності з давнього його соратника Дмитра Колесникова. Вони з одного криворізького «гнізда», і саме Дмитро Валерійович змінив друга на посту глави ОДА. А перед тим він працював міністром промисловості в уряді Миколи Азарова, чільником Агентства держмайна. Обіймаючи «хлібну» посаду, Дмитро Колесников посприяв ділкам у тодішньому Дніпропетровську привласнити виробничий та лабораторний корпуси Науково-дослідного і конструкторсько-технологічного інституту трубної промисловості — сім тисяч квадратних метрів.

Чи ж дивина, скажете ви, для сучасної української дійсності?! О, тут вийшло значно дивовижніше, ніж можна уявити. Річ у тому, що цей інститут єдиний в Україні виготовляв стволи ракетних систем залпового вогню типу «Град», «Смерч» і «Ураган» і систем охолодження головок самонаведення бойових ракет. Як читаємо в повідомлені облпрокуратури, «інститут має стратегічне значення, не підлягає приватизації, стосовно нього не можуть також здійснюватися дії, внаслідок яких може відбуватися згортання виробництва і наукових програм». Останнє якраз і сталось у воюючій Україні після втручання Дмитра Колесникова. Так що збитки не лише матеріальні — заподіяно шкоду військовому та оборонному потенціалу держави.

Торік ГПУ після проваленого голосування мусила оголошувати обох хвацьких криворізьких діячів у розшук, оскільки вони тимчасово зникли. Тож цього разу прокуратура області зажадала взяти їх під варту. Але суд охоче відпустив обвинувачених на поруки позафракційного Дмитра Шпенова, політична кар’єра якого починалася з посади помічника нардепа Вілкула. Тож тепер прокурори небезпідставно побоюються ще однієї «пропажі» підозрюваних. Відтак чи дочекаємось хоча б «зимових посадок»?