На теми вічні

Анатолій РИЖЕНКО.

м. Прилуки

Чернігівської області.

— У твоєї жінки не ротик, а просто чудо. Такий маленький...

— Чудо не те, що маленький, а те, що в ньому такий довгий язик.

* * *

Жінка:

— Допоможи прибрати кімнату.

Чоловік:

— Не можу, щось нездужаю. Голова болить, ще й руки трясуться.

Жінка:

— От і добре, витряси тоді ряднину.

* * *

— Як ти, власне, познайомилася зі своїм другим чоловіком?

— То було дуже романтично: наїхав машиною на мого першого чоловіка.

* * *

— Поки мій чоловік був у відрядженні, я вчилася готувати.

— І що він сказав, як повернувся?

— Налякався і знову чкурнув у відрядження.

* * *

— Що в тебе нового? Оженився з Оксаною чи й далі сам готуєш їсти?

— І те, й друге.

* * *

Малий хлопчик питає батька:

— Тату, чого ти одружився з мамою?

На це батько з тріумфальною посмішкою до жінки:

— Бачиш, навіть дитина не може надивуватися.

* * *

Вона:

— Я була дурна, коли вийшла за тебе, п’янице!

Він:

— Ось бачиш, дурні завше щастя мають.

* * *

— Дорога сусідко, позичте мені коцюбу.

— Ніяк не можу — мій теж іще не повернувся.

* * *

Суддя:

— Ви звинувачуєтесь у тому, що б’єте свою дружину.

Петро:

— Прошу пана суддю, а ви знаєте мою жону?

Суддя, усміхаючись:

— Ні, не знаю.

Петро:

— То й не кажіть дурниць!

* * *

— Скажіть, товаришу адвокате, чи дурість є мотивом для розлучення?

— Цілком може бути! А хіба що, ваша жінка дурна?

— Ні! Це я дурний, що на ній оженився!

* * *

— Вуйку, ви давно одружені?

— Та жона каже, що 15 років, а мені здається, що вже років із 50.