|
Версія для друку На головну Закохані в красу Віктор ЗЕЛЕНЮК. Вінницька область. У
Леоніда і Олени Карпових із села Митки Барського району обійстя — наче писанка.
Подвір’я встелене асфальтом, доріжки з тротуарної плитки, акуратний парканчик,
а на воротах білі красені лебеді намальовані… Від ранньої весни до пізньої
осені довкола — різнобарв’я квітів. Палахкотять червоні канни, пишаються красою
одне перед одним айстри, чорнобривці, жоржини, гладіолуси, а над ними —
троянди. Як справжні господині, крислато-статечно розляглися вони кущами аж до
городу. ОДРАЗУ
помітно, що тут живуть люди, закохані в красу, які знають їй ціну. Без цієї
важливої подробиці не було б обійстя чи не найкращим у Митках. А колись на
цьому місці стояла хата-розвалюха Параски Ласійчук. Мешкала жінка з єдиною
дочкою Оленою. Злидні обсідали їх з усіх боків, і коли дівчині після десятого
класу запропонувала сусідка Галина Карпова поїхати в Чернівці вчитися на
в’язальницю, мама благословила її в дорогу: «Може, ти, доню, вирвешся з
колгоспного батрацтва...» — То було
для мене майбутнє з багатьма невідомими, — розповідає Олена Сергіївна. — Я тоді
не знала, що знайду свою долю саме там, далеко від рідного села. Старший брат
сусідки Галини Льоня саме повернувся з армії і вступив до того ж
профтехучилища, що і я. Він вивчився на помічника майстра з обслуговування
в’язальних машин і почав працювати на галантерейній фабриці, а я — на
панчішній. У Чернівцях зародилося наше з Леонідом кохання, хоча й проживали до
того на одній вулиці Миток. Одинадцятого серпня минуло сорок п’ять років, як ми
в парі… Місто вабило
молоде подружжя, але ніхто не гарантував ніяких соціальних благ, найголовніше з
яких — житло. Леонід і Олена не захотіли тинятися по найманих кутках, тому й
вирішили повернутися в село. І щоб не сидіти «на купі» в хаті, яка не підлягала
ремонту через завалену тильну стіну, розпочали будувати новий будинок.
Трудилися не покладаючи рук і вже через три роки перейшли у свою господу з
двома дітками — донькою Інною і сином Юрієм. А згодом Олена народила ще одну
дочку Лесю і зовсім скоро відкрила нову сторінку в біографії — влаштувалася на
роботу в місцевий цех художньої вишивки… — То були
найкращі роки мого активного творчого життя. Тринадцять літ ми з колегами
обдаровували красою людей. Наші вироби славилися на увесь світ. Тоді в Україні
минулася мода на все саморобне, зате за кордоном користувалися попитом вишиті
хрестиком і гладдю сорочки й блузи, скатерки й серветки. У наших вишиванках
ходили в Канаді, Німеччині, Америці, Чехословаччині, Англії, їх експонували на
Всесвітній виставці у Монреалі. Всієї географії продажу я до пуття і не знаю,
але товар, мабуть, не залежувався, бо ми мали хороші зарплати. Я отримувала
щомісяця по сто сімдесят — двісті рублів, а Леоніду у колгоспі за шоферування
значно менше платили. З тих зарплат ми піднімалися на ноги і утверджувались у
селі як господарі — купували обнови у хату, вдягали дітей і для себе не
шкодували… Вишивальниці
були сільською елітою Миток. У певній мірі вони прирівнювалися до вчителів і
працівників культури. Крізь артіль «худвишивки» пройшли сотні місцевих
трудівниць. У різні роки там мали роботу по тридцять-п’ятдесят жінок. А ще були
надомниці у Кудіївцях і Носківцях Жмеринського району. — Досі не
можу второпати, кому заважав наш цех, але навесні 1993 року головне
підприємство — фабрика «Вінничанка» закрила його. А могли б працювати і по
сьогодні. Висококваліфікованих майстринь фактично вигнали на вулицю… Кожен
пристосовувався до нового життя по-своєму, але добре знаю, що ніхто з жінок не
залишив голку з ниткою. Я, приміром, повишивала своїм рідним сорочки і блузи,
весільні рушники і скатерки, а деякі з колишніх колег і донині працюють на
замовлення. З-під рук цих талановитих жінок виходять справжні шедеври художньої
вишивки. Особливим попитом користувалися вишиті жіночі блузи з дуже тоненької і
легенької білої матерії — маркізету… Сьогодні
пенсіонери Леонід Миколайович і Олена Сергіївна Карпови не сидять без роботи —
доглядають сорок соток городу, тримають корову, свиней, курей і качок. Мають
п’ятеро внуків і радіють життю зі світлих кольорів. З тих самих, що були на
виробах митківських вишивальниць. На
фото автора: Олена і Леонід Карпови. Версія для друку На головну |
- З повідомлень інформагентств
«Куй залізо, не відходячи від каси» ЧитатиНАЙІМОВІРНІШЕ, саме цією фразою «шефа» із
радянської кінокласики послуговується в земельному питанні наша влада. Керівник
Міністерства економіки, торгівлі та сільського господарства Т. Милованов
заявив: «Нормальна робота ринку землі принесе лише за три місяці наступного
року близько 9 мільярдів додаткових гривень росту ВВП, за нашими оцінками... У
2021 році таке зростання очікується на рівні додаткових 30 мільярдів гривень».
Відтак зі зняттям «шкідливого» мораторію не треба зволікати, адже «нам потрібні
довгі дешеві гроші», аби аграрна галузь могла розвиватись. Міністр визнав, що є
дуже багато ризиків, однак часу для наведення ладу в роботі державних установ
буцімто достатньо — до 1 жовтня наступного року мають встигнути. Проте чи
справді достатньо часу і чи є політична воля створити добру основу для
відкриття земельного ринку, велике питання.
Роздержавитись шикуйсь! ЧитатиОДЕСЬКИЙ припортовий завод, Об’єднана
гірничо-хімічна компанія, «Електроважмаш», «Президент-готель» і шахта
«Краснолиманська» — ось така перша п’ятірка об’єктів для приватизації. Щодо
боргів ОПЗ перед компаніями Д. Фірташа ситуація поки що не певна. Заступник
міністра економіки, торгівлі та сільського господарства П. Кухта заявив, що на
заводі працює інвестиційний радник, який запропонує варіанти дій. Крім того,
міністерство збирається скасувати державну монополію на виробництво спирту, а
заводи «Укрспирту» (яких насправді два — концерн і держпідприємство, всього 83
виробництва) після цього продати.
Заборонять законодавчо ЧитатиЗГІДНО з інформацією, яка опинилась у
розпорядженні ресурсу «Європейська правда», законопроєкт про заборону колишнім
власникам банків забирати їх назад буде готовий до кінця року. Стосується він
насамперед «ПриватБанку» та І. Коломойського. Поки що не відомо, хто «ризикне»
його подати, крім того, документ, судячи з усього, не встигнуть цього року
зареєструвати в парламенті. Законопроєкт уже погоджений з МВФ, який знає, що
правоохоронна і судова системи в нас недореформовані, відтак законодавча
заборона у цьому разі є оптимальним рішенням.
Шлях на Захід ЧитатиФОНД «Демократичні ініціативи» імені
Ілька Кучеріва провів опитування, результати якого такі: 53% респондентів
вважають, що Україна повинна приєднатися до Європейського Союзу. 24% — за
«нейтралітет». Серед опитаних знайшлися й 13%, що бажають приєднатися до РФ,
Білорусі та Казахстану. Регіональна картина традиційна: найбільше
проєвропейських громадян на заході (71%) та в центрі (60%), на півдні цифра
становить 32%. На сході 34% опитаних за ЄС, 30% — за «нейтралітет», а 27%
хочуть у «Євразію». Електоральний зріз такий: найбільше прихильників
євроінтеграції серед виборців партії «Європейська солідарність» (90%) та «Слуга
народу» (54%).
Домовилися щодо нафти Читати«УКРТРАНСНАФТА» та російська
«Транснефть» уклали додаткову угоду до договору про транзит нафти територією
України, яка продовжує його чинність на 10 років (1 січня 2020 року — 1 січня
2030-го). Наша сторона підкреслила, що це гарантує безпеку та стабільну роботу
нафтотранспортної системи України на довгостроковій основі. При цьому базові
принципи співробітництва, зокрема порядок оплати послуг і механізм технічної
взаємодії, залишилися без змін.
Наші умови «неприйнятні» ЧитатиНА СПІЛЬНІЙ прес-конференції з
президентом Сербії О. Вучичем російський керівник В. Путін зазначив, що у Відні
ведуться переговори з Україною щодо укладення угоди про транзит газу, і «це
ніякий не секрет». При цьому він підкреслив: «Правда, умови, які нам пропонують
можливі українські транзитери, вони економічно неприйнятні. Поки що. Але я
сподіваюся, що це запитна позиція — вдасться якось позиції погодити». В тому,
що росіяни будуть з усіх сил «погоджувати», не сумнівається ніхто. Головне, аби
наша сторона вистояла і уклала контракт на вигідних насамперед нам умовах.
Скандал в аграрній науковій спільноті ЧитатиНАЦІОНАЛЬНА аграрна академія наук
потрапила під посилену увагу правоохоронців. Президента Я. Гадзала підозрюють у
втручанні в діяльність працівника правоохоронного органу. Служба безпеки
України затримала двох службовців середньої ланки, які продавали за мільйон
доларів посаду керівника одного з підприємств академії. Крім того, поліцейські
протягом 2015—2019 років вели розслідування за 315 кримінальними провадженнями.
Встановлено, що основними причинами недоотримання доходу та збитків НААН
України стало укладання свідомо збиткових договорів про спільну діяльність,
зокрема здавання в оренду земельних ділянок за явно заниженими цінами. Також
мають місце документальне заниження врожайності і подальше привласнення
зібраного збіжжя, розтрата земельних ділянок та майна, коштів, виділених на
закупівлю сільгосппродукції, гербіцидів тощо.
|