Земля є даром Божим

_{Звернення Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архієпископства УГКЦ}

Від імені Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архієпископства УГКЦ

† СВЯТОСЛАВ

Від імені Мукачівської Греко-Католицької єпархії

† Мілан ШАШІК

ДОРОГІ В ХРИСТІ!

Живемо в час, який попри воєнне лихоліття, спричинене зовнішньою агресією, позначений викликами внутрішнього суспільного буття.

Ми, єпископат Української Греко-Католицької Церкви в Україні, відчуваємо свій християнський і громадянський обов’язок дбати про спільне благо нашого народу і не відсторонюватися від його проблем. Злободенною темою в нашій країні є аграрна реформа, особливо її частина, що стосується ринку земель сільськогосподарського призначення.

У цьому зверненні, не втручаючись у політичний процес і міжпартійні суперечки та проти­стояння, прагнемо представити тим, хто здійснює важливі реформи задля добра нашого народу, суспільне вчення Церкви щодо земельної реформи та проголосити ті моральні засади, якими потрібно керуватися в цій царині.

Моральними нормами для проведення аграрної реформи є такі принципи:

Згідно з Божественним Одкровенням, земля є даром Божим для людства в цілості. Вона має універсальне призначення і дарована Всевишнім для спільного блага всіх людей. Всяке володіння людиною землею є відносним і підпорядковане цій первинній волі Бога Творця. Тож людина є лише управителем Божих дарів і не може їх ексклюзивно привласнити.

У правовому суспільстві має бути справедливий розподіл землі між людьми, які всі є рівними за гідністю перед Богом і рівноправними у своїй країні. З огляду на своє універсальне призначення земля не може вважатися товаром нарівні з іншими продуктами праці й діяльності людини. Цінність землі не може бути визначена її комерційною відносною вартістю.

Селянин має відчувати себе повноправним господарем на рідній землі. Він повинен мати право і обов’язок нею управляти, і ніхто не може його цього позбавити: ані новітні економічні обставини, ані політична доцільність.

Відповідно до цих засад аграрна реформа, метою якої має бути формування високої культури та етики господаря, становлення та розвиток сільських територій і громад, повинна базуватися на верховенстві права та принципах сталості, справедливості і всеосяжності. Не можна сегментарно запроваджувати ринок земельних угідь, не здійснивши цілісного та системного реформування всього аграрного комплексу, відповідних підготувань і змін у пов’язаних із ним супутніх сферах народного господарства: правосудді, фінансово-економічній системі, екології, державній безпеці та ін.

Ми всі розуміємо, що аграрна реформа є потрібною. Проте слід пам’ятати, що вона має слугувати справедливому розподілу землі та всебічному розвитку українського села. Тому не можна дозволяти створювати надмірні земельні володіння — латифундії, які, за вченням Церкви, є нелегітимними самі в собі, бо дозволяють окремим особам концентрувати у своїх руках великі масиви землі. Сучасні латифундисти намагатимуться скористатись убогістю селян, пропонуючи їм «швидкі гроші» за їхню землю, позбавивши їх доступу до цієї землі, тобто реальної власності на неї. Такий оманливий порятунок селян від знедолення прирікає їх на тривалу недолю.

Земля була і є основою та джерелом утримання селянської родини. Стан нашого суспільства прямо залежить від стану української сім’ї як його основної клітини. Заробітчанство насильно відірвало українців од землі і створило оманливе враження, що можна обійтися без її плекання і відповідального використання для блага власної сім’ї та всього суспільства.

Безумовно, не можна нескінченно продовжувати мораторій на впровадження цивілізованого ринку землі. Останній є необхідним для розвитку малого і середнього аграрного бізнесу, головно приватних фермерських господарств. Але й не можна його запроваджувати поспіхом, без належного підготування і без використання перевіреного світовою практикою арсеналу механізмів та інструментів, спрямованих на недопущення загроз, які б стали фатальними для України як держави. Навіть у нашій ситуації, коли т.зв. чорний ринок сільськогосподарських земель, за свідченням фахівців, процвітає, квапитися треба без поспіху, а злочинні схеми ліквідовувати правовими засобами.

Мусимо ще нагадати, що в Україні триває гібридна війна. У час, коли українці ціною власного життя захищають свою землю, наш політикум дискутує стосовно питання її продажу.

Звертаємося до людей, які є власниками чи користувачами земельних ділянок, із закликом відповідально ставитися до землі й до свого права розпоряджатися нею як даром Божим та ухвалювати рішення щодо неї дуже виважено, не спокушаючись примарними надіями швидкого зиску, але думаючи мудро і далекоглядно про її збереження та розвиток. Якщо ми легковажно і поквапливо відчужимо свою землю, вона відчужиться від нас і вже не працюватиме на благо — наше, наших родин та всього суспільства, і ця втрата може стати непоправною.

Звертаємося до державної влади України з проханням не пришвидшувати штучно земельну реформу.

Звертаємося й до лідерів політичних партій і громадських активістів. Не політизуйте питання аграрної реформи і не використовуйте тему землі як інструмент політичної боротьби! Святість української землі, годувальниці нашого народу, повинна всіх нас об’єднати у відповідальності за її захист, справедливий розподіл і плідний розвиток. Це потрібно для того, щоб тепер сущі й ще не народжені українці почувалися захищеними, повноправними і ефективними господарями на своїй рідній землі — справжніми добрими управителями Божих дарів.

«Мир братам і любов з вірою від Бога Отця і Господа Ісуса Христа. Благодать з усіма, що люблять Господа нашого Ісуса Христа в нетлінності! Амінь» (Еф. 6, 23-24).

Благословення Господнє на вас!

Отцям-душпастирям доручаємо зачитати вірним це Звернення після кожної Божественної Літургії у неділю, 8 грудня цього року.

Надруковано зі скороченням.