• Відгук на публікацію

Профтехосвіті — зелене світло

Василь СНІЦАРЕНКО.

смт Чоповичі Малинського району

Житомирської області.

НІДЕ правди діти, радянська влада приділяла профтехосвіті особливу увагу. У великих містах, райцентрах відкривались ПТУ, СПТУ, де готували водіїв, трактористів-машиністів широкого профілю, токарів, слюсарів, електриків, будівельників, швачок, кухарів. Діяльність профтехучилищ фінансувалась за рахунок державного бюджету.

Зі здобуттям Україною незалежності, крім згаданих навчальних закладів, почали створюватися ще й міжшкільні навчально-виробничі комбінати, де на вимогу часу здобували професію секретаря, оператора комп’ютерного набору тощо. Нині, на жаль, ситуація з розвитком профтехосвіти кардинально змінилася. Після того як уряд передав ПТУ на утримання місцевим громадам, для більшості з них ця ноша стала непідйомною. Як пише Віталій Назаренко («СВ» за 22.10 ц. р.) закрили НВК у Носівці і Сновську, хочуть спекатися його і в Козельці. Це при тому, що останній — один із найкращих у Чернігівській області. Він більш як наполовину сам себе забезпечував. Та недалекоглядні місцеві горе-чиновники на чолі з головою об’єднаної територіальної громади не знайшли решти коштів на його утримання. Хоча на премії собі виділили два мільйони гривень. Тобто майже вчетверо більше, ніж обходиться утримання навчально-виробничого комплексу.

Не секрет, що нині кадри, які готують заклади профтехосвіти, в дефіциті. Натомість багато молоді, яка закінчила вищі навчальні заклади, залишається безробітною через незатребуваність обраної спеціальності. Тож уряду, а також територіальним громадам треба не знищувати профтехосвіту, а, навпаки, сприяти її розвитку.