Смакує з рибкою та у здобі

КОРІАНДР (кінза) — пряно­ароматична культура, яку в нас стали масово вирощувати не так і давно. Мабуть, її популярності в українців посприяли грузини: хто гостював у цій країні, розповідав, як там смакують нею з копченою рибою, м’ясом та ін. Кінза популярна у всіх жителів Кавказу, вона входить до складу салатів, бутербродів, маринадів, приправ до супів, м’ясних і рибних страв, солінь. Любили і люблять її в нас на півдні, зокрема, кладуть у помідорну консервацію.

Коріандр — цінна ефіроолійна, овочева, пряна, медоносна і лікарська культура. Всі його частини використовують у народній медицині. У кінзі міститься значна кількість аскорбінової кислоти і рутин, а також каротин, вітаміни групи В, солі калію. Це чудовий протицинготний і судинозміцнювальний засіб.

Плоди коріандру дуже затребувані в харчовій галузі. Ними ароматизують хліб, здобні вироби, печиво, ковбаси, сири, рибні та овочеві консерви, настоюють лікери і пиво.

Коріандр популярний у національних кухнях багатьох народів світу. Порошок з його плодів і коренів використовується як спеція. Його додають у м’ясний фарш для приготування котлет, пельменів, чебуреків. Застосовують при заквашуванні капусти. Ним посипають житній хліб перед випічкою.

Насіння коріандру чудово підходить для маринування свіжої риби. Для цього попередньо очищену і обезголовлену рибу (без хвоста) ріжуть на частини завтовшки 1 см, пересипають сіллю і поміщають під ґніт. Через добу рибу промивають чистою водою, заливають оцтом (9%) і залишають на чотири години. Відтак промивають повторно і розкладають по чистих банках, прошаровуючи кільцями ріпчастої цибулі й коріандром. Заливають соняшниковою олією. Через кілька годин риба готова до вживання.

Щодо агротехніки коріандру, то слід знати, що культура досить вимоглива до освітлення. У тіні насіння довго достигає, знижується врожайність і зменшується вміст ефірної олії. Коріандр має високу морозостійкість. Загалом рослина посухостійка, але у початковий період вегетації і в період утворення зав’язі дуже потребує вологи. Віддає перевагу пухким родючим ґрунтам. Підживлення фосфоровмісними і азотними добривами благотворно позначається на розвитку і врожайності культури.

Грядку під коріандр готують завчасно — восени. Під перекопування вносять мінеральні добрива (40-50 г/м² суперфосфату, 15-20 г/м² калійної солі, 10-15 г/м² сульфату амонію). Висівають кінзу на грядках стрічковим способом, дотримуючись дистанції в міжряддях не менше 20 см. Щоб мати на столі зелень коріандру все літо, проводять кілька посівів з інтервалом два-три тижні. Практикується також вирощування рослини у домашніх умовах у зимовий період.

Догляд за грядкою коріандру полягає у своєчасних поливах, розпушуванні ґрунту і видаленні бур’янів. Плоди дозрівають нерівномірно, до того ж вони схильні до осипання, тому їх збирають у стадії неповної стиглості, коли вони набувають бурого забарвлення (не менше 40% всіх плодів). Скошені рослини в’яжуть снопиками і досушують під навісом.

Коріандр, між іншим, чудовий медонос. Його цвітіння триває близько трьох тижнів, і за цей час він принаджує багато бджіл та інших комах-запилювачів. Для того, щоб забезпечувати сім’ю корисною приправою протягом року, достатньо висіяти 10 г насіння коріандру. Найвідомішими сортами культури є «Янтар», «Оксані золотистий», «Медун», «Нектар», «RAMZES 9» (ярий), «Ранній».