• Ситуація

Як поновити права репресованого

Микола ЮРЧИШИН.

ДО РЕДАКЦІЇ звернувся житель села Дем’янці Переяслав-Хмельницького району Київщини Василь Степанович Войтович: «Прочитав у «Сільських вістях» роз’яснення спеціаліста Пенсійного фонду України, що, згідно зі статтею 3-ю Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», призначають підвищення до пенсії. Для цього потрібно подати до Пенсійного фонду документ, котрий посвідчує, що особу визнано реабілітованою. Я зрозумів, що це стосується і мене. Під час сумнозвісної операції «Вісла» у 1947 році мого батька Войтовича Степана Михайловича із матір’ю Войтович Ольгою Василівною та їхніми сімома дітьми, до яких належу і я, насильницьки переселили з Папоротно (територія нинішньої Польщі) до Дрогобицької області. Про це свідчить довідка Державного архіву Львівської області, видана мені у грудні 2007-го. Після служби в армії, у 60-х роках, я одружився і досі проживаю на Київщині. Отож, не гаючи часу, на початку 2019-го з цією довідкою звернувся до районної ради, щоб одержати відповідне посвідчення реабілітованого. Там порадили звернутися до Київської облдержадміністрації, бо, мовляв, у районі цими питаннями вже не займаються. Поїхав за вказаною адресою. Звідти відправили до обласної ради. Там мене прийняли і сказали чекати відповіді. Вже майже рік минув, а з облради — ні слуху ні духу. Що тепер робити, щоб мене визнали реабілітованим?..»

Що ж сталося? Виявляється, Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», який нещодавно набув чинності, скасовано комісії з питань поновлення прав реабілітованих, що діяли при обласних, районних та міських радах. Відповідно до нових норм закону щодо реабілітації жертв політичних репресій змінено саму назву цього нормативно-правового документа на Закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій тоталітарного комуністичного режиму 1917-1991 років», розширено коло осіб, на яких розповсюджена норма цього закону, а також встановлено, що прийняття рішень із питань визнання осіб реабілітованими або потерпілими від репресій здійснюється Національною комісією з реабілітації при Українському інституті національної пам’яті за поданням регіональних комісій із реабілітації.

З’ясовую, як бути нашому читачеві, у головного спеціаліста національної комісії Олексія Лук’янця.

— В Україні наразі працюють 18 регіональних комісій із реабілітації, — пояснив він. — У решти областей їх формування на завершальній стадії. Ці комісії вже розпочали свою роботу і розіслали на розгляд Національної комісії перші списки осіб, постраждалих від політичних репресій в Україні. 18 липня 2019-го в Києві відбулося відкрите засідання Національної комісії з реабілітації, яка надає статус реабілітованих особам, постраждалим від політичних репресій комуністичного та тоталітарного режимів в Україні.

— Отже, чоловікові потрібно спочатку звернутися до Київської регіональної комісії?

— Саме так. Заява подається за вибором заявника до регіональної комісії за місцем проживання або місцем зберігання архівних кримінальних справ, носіїв архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, інших архівних документів, у яких міститься інформація про здійснення репресій. Відмова у прийнятті та розгляді такої заяви забороняється.

Телефоную заступникові голови Київської обласної регіональної комісії з реабілітації, що діє при облдержадміністрації, Артемові Мельнику, як краще вчинити В. С. Войтовичу.

— Оскільки наша регіональна комісія на стадії становлення і засідатиме не скоро, я порадив би Василеві Степановичу звернутися до Львівської регіональної комісії з реабілітації, котра працює вже досить давно. Це значно пришвидшить видачу йому посвідчення реабілітованого. Якщо виникнуть якісь непорозуміння, нехай зателефонує мені за номером, який я надам редакції.