• З літопису наших днів

Безводні страждання Новогупалівки

Ганна КЛІКОВКА.

Запорізька область.

Під час освячення води на Водохреще жителі села Новогупалівка Вільнянського району Запорізької області молилися, щоб нарешті на їхній території знову запрацювала свердловина і повернулася вода.

СЕЛО з понад тисячним населенням спіткало гірке безводдя: завершився термін ліцензії на користування артезіанською свердловиною, його не подовжили і водопостачання було припинено. Обурені селяни збиралися кілька разів громадою, вирішили апелювати до керівника приватного підприємства «Родина» Тетяни Щербак, власниці свердловини. Згадали, що її покійний чоловік, який раніше очолював цю структуру, свого часу заручився довірою пайовиків і проблем з водою люди не мали.

Справді, на початку 1990-х, під час розпаювання земель і засобів виробництва, вирішили не передавати свердловину на баланс сільради, а зробити постачання водою селян, більшість з яких трудилися в господарстві, таким собі приємним бонусом. І хоч вода вважалася технічною, більшість селян використовували її як питну, бо ж іншої не було — водогін із дніпровською давно віддав Богові душу.

Втім, часи змінювалися, і нинішньому ПП «Родина» утримувати водомережу надто затратно: лише оплата електроенергії, податки тощо щороку становлять майже 600 тисяч гривень. Підприємство не раз упродовж десятка років апелювало про передачу його місцевому органу самоврядування. Але до часу закінчення терміну ліцензії це питання так і зависло в повітрі. І ось грякнув грім — вода у кранах зникла.

Лист до Тетяни Петрівни за підписами 27 односельців містив прохання змилуватися над мешканцями Новогупалівки, яка для родини Щербаків теж мала би бути не чужою. Люди нагадували, що у селі проживає багато стареньких, інвалідів, яким несила десь шукати ту воду за межами села. Є також сім’ї з малими дітьми, та, зрештою, в кожній оселі є живність — худоба, птиця, яка для нормального функціонування потребує чимало води. Що вже казати про місцевий ФАП, а також школу, які опинилися просто на межі закриття. Тож рефрен листа до Тетяни Щербак із констатацією, що «…ваше рішення припинити постачання води з 01.01.2020 року є антинародним й негуманним», був жорстким, проте цілком виправданим.

Водночас люди розуміють, що не можна у ситуації, що склалася, огульно звинувачувати ПП «Родина». Адже проблема виникла не зараз і вже тривалий час потребує кардинального вирішення на районному рівні, тому громада пропонувала спільними зусиллями вирішити життєво необхідне питання. Її пропозиції були цілком слушні, йшлося, зокрема, про те, щоб не припиняти подавати воду селу до вирішення усіх офіційно-ділових процедур із передавання місцевої водомережі на баланс Новогупалівської сільської ради. Виготовити й надати для цього усю необхідну технічну документацію, залучивши до оплати її вартості місцеві фермерські господарства, які також користуються земельними паями своїх односельців. Думку людей почули і, на радість селу, навіть продовжили нормально подавати воду до сільського водогону аж до Різдва. Та радість тривала недовго — з 9 січня водопостачання повністю припинилося.

Селяни телефонували на гарячу лінію, написали листа в прокуратуру, листи-звернення головам райради і райдержадміністрації. «Школярі повернулися до занять після канікул. Директор нашого навчального закладу ходила до Тетяни Щербак, щоб спільними зусиллями зарадити цій ситуації, — розповіла сільська вчителька Наталя Нестеренко. — Активісти продовжили боротьбу за воду. Керівники району побували в школі, їздили селом, ходили до водонапірної башти місцевої свердловини. Ми їм вручили лист-звернення з підписами односельців, зауваживши, що село на межі екологічної катастрофи. І вони поїхали...»

На запитання, де беруть люди воду, Наталя Володимирівна повідала, що вона, наприклад, варить борщ із купленої у магазині. Якось у село машина доправила ємність технічної, набраної з місцевого ставка, але готувати на ній справа ризикована. Хто має транспорт та бідони, привозять із Вільнянська, Біляївки.

Районні керівники не поспішають втручатися в проблему, мовляв, повноваження не дозволяють. Хоча, за логікою, а також за чинним законодавством про місцеве самоврядування, вони мали б посприяти оперативнішій передачі мережі водопостачання на баланс сільської ради. Адже від проблеми тепер уже не вдасться заховатися. Так, передавання свердловини з водомережею, яка тепер перебуває аж ніяк не в кращому стані, до того ж без документації, — справа клопітна. І потребує значних фінансових затрат і часового простору. Але ж незаперечне одне — людям потрібна вода і вони мають її отримати. Інакше в ту ж воду кануть всі, і так дуже хиткі, владні рейтинги…