• На прийомі у спеціаліста

Недузі краще запобігти

Розмову вів Микола ЮРЧИШИН.

Фото автора.

Ця недуга, на яку хворіють малюки, має назву неалкогольна жирова хвороба печінки. Здавалося б, що тут спільного — алкоголь і діти? Про проблеми, пов’язані з цією патологією, розмова з керівником Центру дитячої гепатології Інституту педіатрії, акушерства і гінекології Національної академії медичних наук України доктором медичних наук професором В. С. БЕРЕЗЕНКО.

— Валентино Сергіївно, розкажіть детальніше про цю хворобу.

— Раніше вважалося, що неалкогольна жирова хвороба печінки — це патологія дорослих. Вона є складником метаболічного синдрому, який характеризується ожирінням, або надлишковою масою, а також містить цілий ряд уражень і врешті-решт призводить до формування артеріальної гіпертензії, цукрового діабету II типу, ранніх серцевих проблем. Ожиріння, або надлишкова маса, призводить до відкладання жиру в печінці, а відтак до стеатозу цього органа та розвитку надалі неалкогольного стеатогепатиту.

— І все ж таки чому недугу назвали неалкогольною?

— При алкогольному ураженні печінки також відкладається жир у печінці та розвивається стеатоз. Але за рахунок дії алкоголю. А діти не вживають спиртного. Однак морфологічні зміни в печінці дуже подібні до тих, які мають дорослі, що полюбляють горілочку. Тому вчені класифікували неалкогольну жирову хворобу печінки як окрему хворобу. А причиною її найчастіше є ожиріння.

— Цьому, вочевидь, сприяють якісь чинники?

— Це й особливості харчування — воно в більшості випадків неправильне, пов’язане із надмірним вживанням високоенергетичних вуглеводів. Діти, на радість батькам, швидко гладшають. Окрім того, цьому сприяє і гіподинамія сучасних дітей, яка значною мірою пов’язана з надмірним захопленням гаджетами, комп’ютерами, мобільними телефонами. Замість того щоб подихати свіжим повітрям, зайнятися спортом, діти, буває, днями просиджують біля них. Це є важливим фактором формування надлишкової маси тіла, що призводить до порушення метаболізму, а відтак до розвитку неалкогольної жирової хвороби печінки.

Є різні стадії цього захворювання. Перша, коли відкладається жир, але при цьому не страждає функція печінки, а лише формується стеатоз. Але такий тривалий процес може спричинити розвиток запалення. Долучаються інші механізми, і тоді розвивається друга стадія — так званий стеатогепатит. Він супроводжується ураженням печінки і надлишковим розвитком у ній сполучної тканини. Якщо цей процес не лікувати, хвороба прогресує і може призвести до формування цирозу печінки.

— З якого віку на цю недугу можуть захворіти діти?

— Частіше з семи-десяти років. Але це у разі, коли ми говоримо про надлишкову масу тіла. Причинами розвитку стеатозу можуть бути й інші захворювання. Особливо патологія кишківнику. Скажімо, виразковий коліт, хвороба Крона призводять до порушення обміну ліпідів. Це може викликати розвиток стеатозу та запалення печінки.

Вторинний стеатоз можливий у дітей із синдромом мальабсорбції (коли спожита їжа не всмоктується), з целіакією (захворюванням шлунко-кишкового тракту), глікогенозом (тяжким системним спадковим захворюванням) тощо. І зрештою такі проблеми можуть виникати й у дітей, прооперованих на кишківнику (коли видаляють велику його частину). Стеатоз може викликати і тривале вживання ліків при тяжких захворюваннях.

— Як лікують таких хворих?

— Якщо дитина з надмірною вагою, ми, безперечно, повинні передусім нормалізувати масу тіла. Це відповідна дієта, режим фізичних навантажень. Як правило, у таких дітей порушується ліпідний обмін. Тому разом із дієтологами, ендокринологами, крім дієти, призначаємо препарати, які покращуватимуть обмін ліпідів у тканині печінки. Обов’язково треба обстежити цих діток на інсулінорезистентність. Якщо є порушення, призначаються препарати, які приписують хворим із цукровим діабетом II типу.

— Але недузі, мабуть, краще все-таки запобігти.

— Надто у дітей, у яких батьки, дідусі, бабусі схильні до ожиріння, і тих, які мають метаболічний синдром. Тобто ранню артеріальну гіпертензію, цукровий діабет II типу. Коли в родині є такі чинники ризику, особливо ретельно треба стежити за харчуванням, за фізичною активністю дитини, щоб попередити ті зміни, які важко відкоригувати. Тоді є всі шанси уникнути тяжких ускладнень, котрі можуть з’явитися через 15-20 років, у найпродуктивніший вік людини.