Дослівно

Олексій Кущ, економіст.

Найближчим часом уряд планує вбити осиковий кілок у бездиханне тіло української економіки, ухваливши закон «Про працю». Як це практикується в законодавчих новаціях останніх місяців, дорога «у пекло» вимощена благими намірами, точніше, турботами про благо «маленького українця». За задумом авторів законопроєкту, його запровадження призведе до створення нових робочих місць, що так само «логічно», як зростання народжуваності після повальної стерилізації населення.

Країна, яка готується до економічного стрибка або виходить з кризи, навпаки, повинна створювати максимально зручні умови для трудових ресурсів. На тлі Великої депресії в США з ініціативи президента Рузвельта був прийнятий Національний Закон про трудові відносини 1935 року (або Закон Вагнера), який гарантував право найманих працівників створювати профспілки, укладати колективні договори і вдаватися для захисту своїх прав до страйків. У відповідність до закону була заснована Національна рада з трудових відносин для захисту прав найманих працівників.

У чому ж причина того, що Україні нав’язується зовсім інший формат регулювання ринку праці? Відповідь досить проста: наближається економічна криза, якщо не світова, то внутрішня, рукотворна. Найманих працівників потрібно буде скорочувати швидко і дешево…