• Події і версії

Зигзаги невдачі

Тарас КІНЬКО.

ШОСТОГО січня 2020 року Ізраїль вітав вихід України з Комітету ООН зі здійснення палестинським народом своїх невід’ємних прав, а через два дні в Ірані силами протиповітряної оборони Вартових Ісламської Революції був збитий український пасажирський літак.

Збіг? Випадковість? Як сказати…

Вітчизняні ЗМІ виходу України із вищезгаданого комітету, який у кулуарах ООН називають «антиізраїльським», належної уваги не надали. Однак в ізраїльських медіа, зокрема в авторитетній газеті «Джерусалем Пост» за 6 січня нинішнього року ця подія широко висвітлювалась. Щоб підкреслити, кому персонально Ізраїль цим завдячує, газета вмістила архівну фотографію, зроблену 2019 року під час зустрічі прем’єр-міністра Биньяміна Нетаньяху з Президентом України Володимиром Зеленським в ході офіційного візиту прем’єр-міністра до України. Глава Української держави став в Ізраїлі героєм дня. Публікацією архівного фото без належного коментарю газета мимоволі могла ввести всіх в оману, змусивши ламати голову над тим, яким вітром Зеленського занесло до Ізраїлю, коли він насправді перебував на відпочинку в Омані.

Вищезгаданий крок нашої дипломатії, про який в самій Україні практично нічого не знали, в Ізраїлі сприйняли як свою значну перемогу, позаяк намагання останнього вмовити залишити цей Комітет ООН інші 25 країн-членів результату не дали. Піддалася на вмовляння лише Україна. Однак це зачіпає інтереси не тільки Ізраїлю.

Як це рішення України могли сприйняти опоненти Ізраїлю, що підтримують прагнення палестинського народу відновити свою державність? До їх числа належить, зокрема, й Іран, у якого з Ізраїлем відносини далекі від дружніх. Закономірно постає питання: чи не було збиття українського авіалайнера актом покарання України за її вихід з Комітету ООН?

Відповідь на це запитання, сподіваємося, дасть слідство. Проте вже зараз можна зробити висновок про загрози, які створює для України прагнення її дипломатії «сидіти відразу на двох і більше стільцях» в міжнародній політиці.

За такої безпринципної міжнародної політики будь-який крок для тих, хто її провадить, рано чи пізно матиме негативні й навіть згубні наслідки. Україна могла опинитися в становищі розмінного пішака, тому що грає не в свою, а в чужу гру.

Можливо, тривала відсутність реакції Глави нашої держави на факт загибелі українського пасажирського авіалайнера, збитого за остаточно не з’ясованих обставин ракетою іранських сил протиповітряної оборони, опосередковано свідчить про те, що і Президент України, який персонально відповідає за її міжнародну політику, і його команда, що її провадить, починають усвідомлювати наслідки своєї безхребетної і недостатньо кваліфікованої зовнішньої діяльності, яка непрямо покладає особисто на них відповідальність за загибель 168 іноземців і 11 громадян України. Така плата за їхні помилки.

Не можна не звернути уваги і на мовчання вітчизняних медіа щодо висвітлення теми виходу України зі складу антиізраїльського Комітету, яке набуло в Україні ознак інформаційного приховування, що межує з дезінформацією суспільства.

Але шило таки вилізло з мішка!

На доказ того, що це ніяка не конспірологія, ті, хто цікавиться політикою, може сам зайти на сайт газети «Джерусалем Пост» за 6 січня 2020 року. Офіційний текст і фотографія усе вичерпно пояснюють і не потребують жодних коментарів.

Як усе було насправді зі збиттям українського пасажирського літака, покаже час. Але за будь-якого результату це серйозний урок для України. Адже давно відомо: міжнародна політика жорстко карає тих, хто в неї безвідповідально грається, сподіваючись хитромудро пробалансувати, і йде на поводі в інших заради минущої ситуативної вигоди.