Лиш дими снуються над селом

Микола ЛУКІВ.

Замело, засипало, завіяло,

Лиш дими снуються над селом.

Від дубів з нахмуреними віями

Густо віє богатирським сном.

І ніде нікого, тільки високо

Пролетів літак, продаленів,

І село під небом — мов колиска

На вервечках голубих димів.

Щось у тій колисці наколишеться,

Хтось із неї встане на зорі.

А навколо тиша, і у тиші цій

Шепчуть губи: «Дай нам кобзарів!

Дай нам, світе, велетів-мислителів

Із крутим Тарасовим чолом...».

Замело, завіяло, засипало,

Лиш дими снуються над селом.