• Борітеся — поборете!

Успадковане свавілля

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

З давньої давнини праця на землі становила суть українського села — криниці національних традицій і духовних надбань. Любов до хліборобства передавали нащадкам як найдорожчий скарб. Та, вочевидь, у нинішньому суспільстві на зміну цим, здавалося б, непохитним істинам прийшли інші.

ОЛЕГ Гончар та його дружина Валентина народились і виросли у селищі Варварівка Юр’ївського району. Олег Іванович працював головним інженером колгоспу, а пізніше й головував тут. Валентина Іванівна присвятила своє життя дітям — їх у родині Гончарів десять! Порівну синів і дочок.

Коли не стало колгоспу, Олег Іванович створив власне селянсько-фермерське господарство «Ефект». Мав у користуванні 46 із половиною гектарів ріллі, котрі з часом приросли орендованими у земляків паями. «Ефект» в основному вирощує зернові, бобові й олійні культури — останні на насіння. Цілком традиційне господарство для цих країв, одне з кращих у районі.

Торік навесні Олег Гончар раптово помер. Дві дочки та четверо синів разом із матір’ю зареєструвалися співзасновниками і співвласниками ФГ «Ефект», а решта дітей, як і раніше, були незмінними помічниками на сезонних роботах. Головою господарства обрали найстаршого сина і брата — Анатолія. Свого часу він навчавсь у Юр’ївському сільському профтехучилищі, а потім у Дніпропетровському аграрному університеті, працював у колгоспі спеціалістом середньої керівної ланки, очолював тракторну і рільничу бригади.

Успадкувавши фермерське господарство батька, Гончарі-нащадки набули право приватизувати земельні ділянки, які при розпаюванні колишнього колгоспу «Перемога» надавалися колгоспникам у межах їхньої Варварівської сільради, а нині об’єднаної територіальної громади. Дев’ятеро з десяти дітей подружжя Гончарів не застали колгоспного ладу, тому залишилися без земельних наділів. Тих 46,5 га батьківського фермерського господарства, наданих у постійне користування, якраз і вистачає, аби, згідно зі статтею 13-ю Закону України «Про фермерське господарство», розділити як паї для безземельних дітей.

Як відомо, право на продовження фермерських династій в Україні виборюється з боєм, праведними і неправедними судами. Такий шлях випав і на долю молодих Гончарів.

Поки вони в гарячі дні торішнього літа жнивували, поки готувались і сіяли озимий хліб, надійшла приголомшлива новина: землі їхнього ФГ «Ефект» тишком-нишком перейшли у комунальну власність територіальної громади. А там уже намірилися роздати її бажаючим, посилаючись на закон, який дозволяє кожному отримати у приватну власність до двох гектарів сільгоспугідь. Оскільки претендентів чимало, то дітям покійного фермера Олега Гончара, які роками працювали на батьківській землі, нічого не лишалося.

Найвірогідніше, що «упоратись» із землею, якою користувався «Ефект», постаралося обласне управління Державного геокадастру. Звідти вийшов відповідний наказ, що винахідливо переводив стрілки на Варварівську громаду. Звісно, Гончарі кинулися до керівників своєї громади, а ті замахали руками: мовляв, жодного відношення до цієї афери не маємо; якщо повернете свою землю, то обробляйте її на здоров’я.

Важко з’ясувати, хто затіяв нечесну змову — зізнаватися ніхто не квапиться. Вичікують вигідного моменту, аби поставити крапку в цій оборудці. Зацікавлених у ній вистачає. На очах селян відбуваються непоодинокі спроби чиновників роздати «своїм» чи вигідно продати вільні землі державної і комунальної власності. А тут якраз «слуги народу» заходилися створювати ринок земель сільгосппризначення. Селяни переконані: якщо його ухвалять, то державі нічого буде продавати — місцеві ділки всю землю роздадуть-продадуть на свій розсуд, «озолотившись» при цьому.

Юрист обласної Асоціації фермерів і приватних землевласників Євген Падашуля з інформаційної довідки Держреєстру дізнався, що ділянку Гончарів передано у розпорядження Варварівської сільради згідно з наказом ГУ Держгеокадастру в Дніпропетровській області. Проте цього замало. Законодавство вимагає запитів до всіх органів, котрі мають відповідні примірники книги реєстрації. Цього державна реєстраторка Юр’ївської РДА Вікторія Безрук не врахувала, а отже, безпідставно «змінила суб’єкт речового права на земельну ділянку». Гірше того, на думку юриста, вона, порушивши чинне законодавство, свідомо(!) здійснила «повторну реєстрацію права стосовно однієї й тієї ж земельної ділянки», тобто 46,5 га СФГ «Ефект». Нині у реєстрі Державного земельного кадастру України вказано: «Право постійного користування земельною ділянкою належить Гончару Олегу Івановичу, засновнику і голові СФГ «Ефект».

Не дочекавшись результатів боротьби за свою землю, у листопаді минулого року голова СФГ «Ефект» Анатолій Гончар відіслав скаргу до Міністерства юстиції України з проханням перевірити та скасувати рішення про реєстрацію прав на земельну ділянку, яка з вини шахраїв Держгеокадастру стала спірною. Минуло три місяці, а в Міністерстві як води в рот набрали.

Така ж реакція і обласного управління Держгеокадастру, куди адресував два свої адвокатські запити Євген Падашуля. Як передбачає ст. 397-ма ККУ, п’ятиденне зволікання з наданням подібних документів тягне за собою кримінальну відповідальність. Виходить, в обласному Геокадастрі не сумніваються, що самоправство зійде їм із рук? Для них головне, аби Гончарі не встигли дійти до суду. Наділені владою, але обділені совістю і службовою відповідальністю чиновники спокійно вичікують.

Коли наражаєшся на таке, то закрадається думка, що фермерські династії у нашій країні нікому не потрібні. У законі про продаж землі не знайшлося місця для справжніх хліборобів — селянських дітей. Цей невтішний висновок підтверджують приклади інших фермерських родин Дніпропетровської області — Олександра Зозулі, Олександра Ляховенка, Віталія Купрія, Сергія Фалька, Олександра Петрика, Антоніни Ілюшенко, Людмили Попик…

Не йде з голови ще одна сумна історія. Позаторік у номері за 23 жовтня «Сільські вісті» у матеріалі «Рейдерство в погонах» розповідали, як гарячковими зусиллями двох прокурорів — Романа Рябця і Олександра Школярова, слідчого поліції Ігоря Савченка і судді Ігоря Битяка у Васильківському районі нищили СФГ «Алтей». Коротко нагадаємо: колишній колгоспний тракторист Олександр Мехедько першим у межах Григорівської сільради створив фермерське господарство. Ще у січні 1992 року він одержав Державний акт на постійне користування 42,9 гектара землі. На жаль, у 2011-му Олександр Борисович помер, залишивши замість себе головою СФГ дочку Катерину Захарову, до якої невдовзі приєдналися дві її сестри.

Позаминулої осені, за кілька днів до косовиці соняшнику, вирощеного дівочою бригадою, на 42,9 га «Алтею» несподівано наклали арешт та ще й відкрили кримінальне провадження «за самовільне захоплення землі невідомими особами (тобто дочками Мехедька)». З участю обласної Асоціації фермерів із великими труднощами «Алтей» удалося захистити. Добряче вдарили по загребущих руках передусім правоохоронців. Розголос про безчинство не тільки на всю область, а й на всю країну Катерині Захаровій та її сестрам кривдники, певна річ, не пробачили. Торік почали все спочатку: дали зрозуміти, що позбавлять таки права постійного користування батьковою землею. Сестри подали позов до суду, аби він як успадкування зберіг право СФГ «Алтей» на постійне користування ділянкою. На жаль, позов потрапив до попереднього райсудді Ігоря Битяка, який залишив його без розгляду. Ясна річ, не випадково, а щоб виграти час. Поки сестри стукали в усі двері не тільки у районі, а й в області, писали листи і скарги, Головне управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області під орудою начальника Євгена Нагорного розділило 42,9 га «Алтею», передавши наділи у приватну власність 21 сторонній особі. Жодна з них до фермерського господарства Олександра Мехедька не має ніякого стосунку. Доньки покійного фермера подали позов про визнання протиправними наказів головуправління в області Держгеокадастру щодо поділу земель СФГ «Алтей». Суд першої інстанції їм уже відмовив.

Розгляд цього резонансного правового свавілля триває. Незважаючи на зміну очільників країни та їхні обіцянки назавжди відбити у місцевих ділків бажання легкої наживи, кривдні історії не переводяться.

Фермерська Асоціація області торік у грудні надіслала звернення до Президента України з вимогою припинити свідоме і цинічне нищення хліборобських династій. І хоч відведені законом 30 днів на відповідь минули, її досі нема.