Про користь любистку

БАГАТОРІЧНА трав’яниста пряноароматична культура любисток лікарський, або звичайний, добре відома як класична приправа і як рослина з багатьма цілющими властивостями. Батьківщиною її є Альпи. Дикорослий любисток зустрічається на всій території Середземномор’я, в Північній Африці й на півдні Європи. Сьогодні його культивують в європейських та азійських країнах.

Добре відома косметична дія любистку. Ще в ХІ столітті його використовували для відбілювання шкіри. Відвар листя служить прекрасним зміцнювальним засобом для волосся. Ефірна олія любистку є важливим компонентом кремів, дезодорантів-антиперспірантів, тоніків, шампунів, а також парфумерних продуктів.

Поряд із безсумнівною цілющою властивістю любистку є також і протипоказання. Його категорично заборонено вживати вагітним, позаяк справляє абортивну дію, також при індивідуальній гіперчутливості.

Незважаючи на південне походження, любисток досить морозостійкий і успішно зимує навіть при мінус 30°С. Розмножується насінням, розсадою і діленням кореневища. Може рости на всіх типах ґрунтів, тіневитривалий, невибагливий у догляді.

Посадивши один кущ, забезпечите всю сім’ю дуже корисною приправою. Якщо культура вирощується з метою використання коренів, то садять кілька рослин. Любисток росте на одному місці 5-10 років, досягаючи в діаметрі значних розмірів — до 1 м.

Насіння любистку можна сіяти під зиму, і вже у квітні з’являться перші зелені паростки. Сходи потребують достатньої кількості освітлення і вологи, але дорослі рослини безпроблемно ростуть в тіні і напівтіні, не вимагаючи додаткового поливу. Надлишковий полив навіть згубний для культури.

У перший рік життя рослина формує красиву густу розетку листя. За весняно-літній період кущ любистку виростає до 40 см. Він дуже декоративний завдяки численним паросткам з глянцевими різьбленими листочками. Зрізати пагони любистку для вживання в їжу слід лише ті, у яких довжина не перевищує 20 см. Старіше листя і стебла грубіють і набувають неприємної жорсткості й гіркоти. Рослина має сильно виражений пряний аромат і гострий смак, тому в страву достатньо буде покласти зовсім невелику його кількість — два-три листки. Зазвичай у рослин першого року життя листя зрізають один раз. У дворічних кущів цю операцію проводять два-три рази за сезон, а згодом можна буде зрізати до чотирьох-п’яти разів. Зібране листя сушать, заморожують, додають у соління, маринади, розсоли, використовують у консервації. Вони надають неповторного аромату і смаку супам, печені, бульйонам, овочам. Із них готують зелене масло. Гілочка любистку, покладена в алкогольні напої (грог, глінтвейн), вельми ароматизує їх.

Цвітіння культури відбувається лише на другий рік, в червні-липні, і триває близько 20-30 днів. Насіння достигає неодночасно, тому його збирають поетапно протягом серпня — вересня. Насіння може бути пряною добавкою до м’ясних, рибних, овочевих страв, салатів, рису. Його використовують і у хлібопеченні. Зберігають у сухих ємностях протягом трьох-чотирьох років — весь цей період воно зберігає схожість.

Перший збір урожаю коренів проводять у три-чотирирічних рослин восени або навесні (в квітні). Щоб коріння виросло більшим, листя на таких кущах не зрізають, а стрілки квітконосів відразу ж видаляють, запобігаючи цвітінню (до досягнення ними висоти 10 см). Один з варіантів застосування коренів — як смачний та корисний овоч. Із них готують оригінальні котлети, додають в овочеве рагу та інші страви. Порошок з коріння — чудова спеція. Для його приготування корені акуратно викопують, очищають від землі, висушують, а потім подрібнюють до порошкоподібного стану.