За беззаконням і бідністю завжди йде Коліївщина

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Невже і в нас, українців, має минути довгих 40 років, щоб ми нарешті вийшли із заплутаних манівців і стали на шлях праведний. Кожну п’ятирічку, підходячи до кабінки для голосування, ми ставимо галочки навпроти прізвищ тих, хто, дорвавшись до годівниці, кинеться із зусиллями, вдесятеро більшими за своїх попередників, витягувати з нас жили, витісняти з рідної землі, продавати наше майбутнє.

_{Злочин чи бездіяльність}

ЯКИЙ рівень довіри і які сподівання покладались на «свого» хлопця — Зеленського. «Я ваш вирок!» — продекламував він, і 73 відсотки громадян підтримали його в надії побачити казнокрадів за ґратами, а чесних у владі. Що ж отримали натомість? Молоду і в буквальному значенні цього слова «зелену» команду, члени якої не мають стратегічного бачення того, як має розвиватися країна. Зневажливе ставлення цих людей до Батьківщини вже вилилось у непростиму наругу над державними інституціями. Таких фатальних кадрових помилок, як на мене, не допускав жоден керманич! Коміки — в РНБО, грантожери — в міністерствах охорони здоров’я, освіти, економіки, оборони. Це ж треба було ліквідувати Міністерство аграрної політики, а долю української землі покласти на міністра і йому подібних, які, не приховуючи, зізнаються на публіку, що книжок не читають і називають себе «дебілами».

Вітчизняна промисловість відреагувала на недолугу політику уряду небаченими показниками падіння, опустившись до рівня кризових 2014-2015 років. А ганебний ринок землі її доб’є остаточно і укріпить олігархізацію країни. Свідомий злочин чи несвідома бездіяльність?

_{Де ви, обрані?}

ДЕ ТІ, кого ми обрали до парламенту? Де їхня підтримка округів, вирішення проблем простих людей? Їх немає, але вони знову випливуть на чергових виборах до місцевих рад і знову спробують купити за 500-600 гривень індульгенцію таким самим, як і вони, казнокрадам! Ті люди, які вибудовували схеми на парламентських виборах, планують задіяти їх і на місцевих. Сьогодні від селян із Кобижчі, Бригинців, Марківців, мешканців Нової Басані, Бобровиці надходить все більше інформації про формування так званих «десятків» — списків людей, готових продати свої голоси на місцевих виборах. Нічого нового! За аналогічною схемою робили вибори на багатьох мажоритарних округах — банально купували мандат. Сьогодні є глибокі сумніви щодо того, що команда «слуг народу» розвалюватиме ці схеми. Навпаки — в партії озвучили стратегічну мету повністю захопити владу. Для чого їм це? Хіба не для того, щоб після ухвалення ринку землі взятися за її дерибан на місцях? Чи можливо це втілити в життя без кишенькових голів ОТГ і депутатської більшості? Однозначно — ні! І тут «новим обличчям» знадобляться старі схеми, за якими до Ради потрапили мажоритарники.

Взяти для прикладу хоча б переможця по 210-му одномандатному виборчому округу Бориса Приходька, на якому заплутаною павутиною повисло кримінальне обвинувачення у розкраданні двох мільярдів гривень з Аграрного фонду. Борис Вікторович хоча й не балотувався від «Слуги народу», а йшов як самовисуванець, але ж у парламенті він голосує в унісон з партією влади. Яскравий приклад — земельне питання. Приходько — один із небагатьох мажоритарників, які голосували за закон про продаж землі. Чому? Хіба йому як фінансисту не очевидно, що без багатьох запобіжників ринок землі — це грабунок збіднілих власників? Хіба можна без земельного банку запускати продаж землі? Приходько про це знає. Однак є кримінальне обвинувачення і є монобільшість, яка за першим помахом руки «смотрящих» зніме з неслухняного мажоритарника недоторканність. Тож тримають новоспеченого нардепа міцно і вказують, яку кнопочку натискати. Так буде і на місцевих виборах — ті ж схеми, ті ж десятки, ті ж дійові особи. Щоправда, після останніх виборів народ уже не той. У тих таки ж Бобровиці і Новій Басані створюються громадські формування та інституції контролю, які слідкуватимуть за законністю на наступних виборах. Показово, що цим займатимуться не кишенькові грантожери чи політичні пройдисвіти, а авторитетні люди, мотивовані бажанням справедливості. Народ хоче реально взяти владу в свої руки і боляче бити по руках тих, хто суватиме брудні гроші та скуповуватиме душі, чи то пак голоси. Тільки таким чином вдасться провести вибори на місцях за принципами прямої демократії, за безпосередньої участі народу. Кожен кандидат на голову громади, кожен потенційний депутат місцевого рівня має постати перед громадою, довести свою спроможність працювати задля блага людей і території, а не ховатися за назвами партій і за красивими лозунгами. Тільки в такому разі відбудуться зміни в державі, в громаді, у конкретному селі.

_{Землю кому завгодно, тільки не господарю}

МАЄМО ще одну правду: децентралізація провалилася. У країні розплодилася абсолютно безкарна і безвідповідальна армія нових чиновників із захмарними зар­платами 30-40 тисяч гривень на місяць, із виплатами на оздоровлення, преміями і можливістю безкарно глумитися над затурканими людьми. Для них соціалізм уже настав! Гірко й огидно спостерігати за тим, як у збіднілій Височанській ОТГ її голова Любов Норикова виписує собі захмарні премії, водночас розповідаючи людям, якими господарями й хорошими інвесторами стануть китайці. Хіба не дивно, коли для своїх людей землі катма, а для гостей із Піднебесної є? Хіба справедливо, коли в небідній Козелецькій ОТГ закривають один із найкращих в області навчально-виробничих комбінатів через начебто нестачу 600 тисяч гривень на рік і водночас вкладають мільйони у недієздатну і непотрібну муніципальну варту і дотаційний водоканал? Хто і коли знайде управу на керівництво Плисківської ОТГ, де тільки й чути про земельні махінації? Хто посадить керівника Новобасанської ОТГ Володимира Левченка, якого ніяк не притягнуть за розтрату майна, підробку службової документації, хабарництво? Справу ще не закрили, а тут тобі новий скандал — дерибан 70 гектарів землі. Свавілля і беззаконня!

На жаль, більшість «асоціацій», «об’єднань», «центрів розвитку» місцевого самоврядування — не що інше, як кишенькові клуби з відстоювання інтересів місцевих князьків. Із часу створення першої ОТГ і до сьогодні жоден із них не вказав на корупційні дії з боку керівників громад, серед яких, як показала дійсність, чимало випадкових людей. Більшість із них банально облаштовує своє сьогодення, ставлячи хрест на майбутньому ввірених ним територій. Землю латифундіям, арабам, китайцям — кому завгодно, тільки не місцевому господарю, який роками доводить ефективність господарювання на ній, утримує ці території, дає людям роботу і надію на краще життя.

А з осені майбутні керівники громад можуть залишитися без основного ресурсу: що не продали їхні попередники, віддадуть за безцінь «своїм людям» геокадастри — на аукціоні в області буде продано майже 27 тисяч гектарів земель, зокрема й тих громад, що об’єдналися нещодавно. Натомість селам, які бачать перспективу в добровільному об’єднанні, які правильно розпорядились власними землями і хочуть вир­ватись із зачарованого корупційного кола, і найголовніше — не мають лобістів, чиновники встромляють палиці в колеса. Звісно, не за «спасибі». Саме вони знехтували принципом добровільності, через таких, як вони, й провалилась, власне, сама децентралізація, а історію повернули в зворотному напрямку — в бік неофеодалізму. Залишилося тільки відновити кріпосне право (читай новий трудовий кодекс). Але історія доводить: за кріпацтвом, бідністю, безземеллям і голодом завжди приходила Коліївщина — нещадна і жорстока. Тож, щоб не повторити помилок минулого, варто замислитись над майбутнім.