• Освітянська нива

Одна зі ста — сільська й успішна

Ганна Кліковка.

Запорізька область.

Коли я випадково почула від запорізького подружжя, що свого онука вони воліли б навчати в Кушугумському НВК «Інтелект», відверто здивувалася. Їхати в селище, щоправда, недалеко, та завжди вважалося, що в місті можливостей більше. Однак краще один раз побачити… І ось вона, світла й ошатна, приємна й тепла на вигляд і надзвичайно прогресивна за наповненням, селищна гімназія.

ОБЕРЕГОМ дитячої республіки «Інтелект» є педколектив, а його ось уже чверть століття очолює Тетяна Апостолова. До цього пройшла всі щаблі шкільного життя. Відмінник освіти України, Тетяна Олексіївна відзначена за багаторічну працю численними нагородами. Але найкоштовніший подарунок долі, виплеканий власноруч, — її школа, учні й колеги.

— Із 2017 року, — розповідає Тетяна Олексіївна, — наш заклад є одним зі 100 пілотних у проєкті МОН щодо впровадження Нової української школи. У районі такий один, в області — чотири. Нині в «Інтелекті» 743 вихованці у 31 класі, з якими працює 50 учителів. 26 дітей готуються в дошкільній групі. Послідовно реалізуємо проєкт інклюзивного навчання: у восьми класах гімназії здобувають знання 22 дитини з особливими потребами. Якби не ця програма, на них чекали б інтернати і маловтішні перспективи, але нині вони активні члени суспільства. «Особливим» дітям допомагають вісім учителів-асистентів, а інші учні зростають в атмосфері співпереживання та взаємодопомоги.

Гімназія «Інтелект» відкрита для сучасних освітніх технологій. Вихованці з року в рік, гідно конкуруючи з ровесниками з міських шкіл і спеціалізованих закладів, перемагають на обласних турах предметних олімпіад, сміливо виходять на всеукраїнський рівень на конкурсах МАН. Відшліфовують знання в лінгафонному кабінеті, обладнаному за університетським зразком, у комп’ютерних і предметних класах із новітнім технічним оснащенням. Наприклад, нині 36 випускників, готуючись до ЗНО, пишуть програми за індивідуальними планами з історії, біології, інших дисциплін.

Інформатизація освіти урізноманітнює не лише навчальну, а й позаурочну діяльність. Улюбленим місцем для дітвори є бібліотека. «За сприяння селищної ради ми поповнили книжкові фонди, — розповідає господиня затишного приміщення Лідія Петрівна Хостенко. — Діти дуже люблять тут бувати, малі граються, старші читають, безкоштовний Інтернет, принтери, зручні крісла. Основний фонд — 18647 примірників, а фонд підручників — 17368».

Таких цікавих місць у школі багато. Чого вартий, наприклад, ресурсний центр! Це справді чарівна кімната. Олена Коваль, яка проводить заняття з дітьми, захоплена не менш від них. «Ця кімната слугує для емоційного розвантаження, — каже вихователька. — Можна сісти у «крісло-кокон», заплющити очі, послухати музику. Або зайнятися великим конструктором. Зняти емоційну напруженість допоможе піскова терапія. Окремий куточок — справжня кухня. Діти, займаючись на ній, отримують навички соціалізації, що знадобляться їм у майбутньому». Це і є ознакою школи нового типу, яка готує школярів до сучасного дорослого життя.

У гімназії давно відмовилися від запрошування на свята артистів — діти самі пишуть сценарії й успішно демонструють таланти на сцені. Шкільні вечори збирають повну залу, а вистави лялькового театру отримали високу оцінку професіоналів.

Левову частку педколективу гімназії становлять її колишні учні. Багато шанованих нині вихованців завжди підставляють своє плече рідному закладу.

— Я закінчила цю школу 1984 року, — розповідає кушугумський селищний голова Галина Загребельна. — 16 років працювала тут учителькою молодших класів. Відтак люди довірили відповідальну роботу в селищній раді. Але школа стала частиною мого життя, і це назавжди. Вважаю, що коли живе школа — живе село. Тому спонукаю депутатів, громадськість допомагати закладу. Торік ми з бюджету витратили майже півмільйона на ремонти, частина пішла на придбання книжок, апаратури, озеленення. Дуже рада, що почала втілюватися в життя конче потрібна справа — добудова школи…

Микола Білокопитов, член національних спілок письменників і журналістів, майстерне й гостре слово котрого знане й за кордоном, — також випускник Кушугумської школи. «Письменники Запоріжжя постійно проводять для школярів уроки рідного краю, — говорить він, — я, звісно, завжди тут, даруємо книжки».

Валентина Радченко — відмінник освіти, ветеран праці з півстолітнім педстажем. «Це моє життя!» — каже про школу Валентина Миколаївна. Ці три слова із вдячністю повторюють усі, причетні до непростих буднів, із яких складається шкільна праця.