• Гаряча тема

«Немає вже сил терпіти!»

Віталій НАЗАРЕНКО.

Фото автора.

Поведінка латифундистів в Україні часто нагадує давню історію з конкістадорами та індіанцями, чиї вожді за блискучі брязкальця продали найцінніший ресурс і життєвий простір племен — їхню землю. І хоча селяни сьогодні виступають проти продажу сільгоспугідь, проте й існуючі орендні відносини не влаштовують багатьох власників земельних паїв. Людей дурять, шантажують, змушують підписувати на чистих аркушах додаткові угоди, а незгодним урізають виплати. У Борзнянському районі частина пайовиків повстала проти місцевих латифундистів зі СТОВ «Дружба Нова».

У СІЛЬСЬКОМУ клубі немає де яблуку впасти. Більше сотні власників паїв зібралися, аби поговорити про наболіле і вирішити, що робити далі. Представники СТОВ «Дружба Нова» письмове запрошення від ініціативної групи проігнорували, не надіславши навіть відповіді. Відтак селяни вирішили провести збори без них. За словами людей, у тих, хто прийшов, основні договори закінчилися торік, а орендарі обробляють їхню землю, опираючись на додаткові угоди, укладені до 2028-го.

— Договори ми підписували у 2011 році, торік закінчився термін їх дії, — каже власниця паю Валентина Терещенко. — Усім, хто підписав додаткові угоди до 2028 року, «Дружба Нова» запропонувала ще одні до 2035-го, тобто — на 15 років. У такому разі пообіцяли платити 11%. Я так розумію, це якась додаткова угода до додаткової угоди. Людям, які погодилися, давали пусті бланки і просили просто поставити підписи. Ніхто насправді не бачив зміст документа.

2015-го Ніна Гребенюк уклала додаткову угоду до 2023 року. На кожному аркуші поставила свій підпис, своє прізвище і заповнила бланк власноруч. Після цього документи віддала у «Дружбу Нову». «Мені повернули договір не з моїм підписом, заповненим не моєю рукою і на умовах оренди до 2031-го року!» — обурюється пайовичка. Валентина Терещенко додає: «З тими, хто не підписав додаткові угоди до 2035 року, орендарі й досі не розрахувались. Таких у нас понад 100 чоловік».

Сергій Лазоренко розповідає, що коли люди підписували з «Дружбою Новою» договори, ті обіцяли щороку додавати до оренди по одному відсотку. Відтак 2019-го замість 6,5% людям мали заплатити 9,5%. У грошовому еквіваленті це — 4600 гривень. Такі гроші отримали ті, хто погодився здати латифундистам землю на наступні 15 років. Тим, хто відмовляється підписувати додаткові угоди, будуть платити 3200 гривень. «Тобто вони фактично понизили ставку для «бунтівників», — обурюється чоловік. — Та й то не факт, що продовжено 2035-го, бо може бути так, як і з попередніми договорами — три роки реєструватимуть».

Один з учасників ініціативної групи Володимир Лазоренко каже, що подібна картина була 2015-го. «Директор СТОВ «Дружба Нова» Олег Власенко запропонував нам укласти договори на 7 років, тобто до 2022-го, під 6,5% річних. Документи ми підписали, а через три роки нам принесли зареєстровані договори, де стояла цифри до 2029-го, 30-го, 31-го років — у кожного по-різному, — обурюється селянин. — Вони просто підмінили першу сторінку». За словами Володимира Лазоренка, ті люди, які торік переуклали з орендарями додаткову угоду, і досі не отримали на руки документів. «Людям їх не віддають, щоб вони не бунтували!» — обурюється власник земельного паю.

— Ми хочемо їх позбутися! — викрикують в один голос люди. — Немає вже сил терпіти!

Селяни нарікають і на те, що в договорах чорним по білому зазначена оренда за ріллю та сіножаті, натомість уся земля давно розорана латифундистами, включно з польовими дорогами та тисячолітніми курганами. Щодо останніх навіть складені офіційні акти порушень, втім, віз і нині там. Фактично від оренди недоотримують не лише власники паїв, але й бюджет села. Влада та правоохоронці ж упритул не помічають порушень. «Ми не давали на це згоду, — вигукують з місця. — Все розорали, а платять нам, як за сіножаті».

Більше того, за словами Валентини Терещенко, додаткові угоди, які підписала більшість селян, є нетиповими. «Там зазначено: якщо людина захоче продати землю, то вона зобов’язана буде заплатити СТОВ «Дружба Нова» орендну плату за три роки. Оце такий нестандартний договір», — обурюється жінка.

— Люди — у безвиході, в селі роботи немає, ферми розвалені, пенсії мізерні, інвестор просто насміхається з усіх нас, — не витримує молодий чоловік Ігор Божко. — По наших дорогах неможливо проїхати — їх угробила великовагова техніка латифундистів. Хто ці дороги буде робити? Хіба це нормально, коли з літака кроплять посіви і розвертаються над людськими дворищами? Це — знущання! Я закликаю влітку-восени, під час збору врожаю, клопотати про те, щоб поставити ваги і контролювати, аби не було перевантажень.

Ще одна з болючих проблем — безконтрольне використання води для поливу з місцевої водокачки. «У нас викачують усе і возять на інші села, — кажуть люди. — Криниці порожні, а через те, що «Дружба Нова» бере воду для поливу, півдня її немає у водогонах, насос просто не встигає накачувати. Вони вже дійшли до того, що залякують і нашого сільського голову».

Більшість селян розуміють: вони стали заручниками ситуації, і жалкують, що колись погодилися, аби це підприємство зайшло в село. Сьогодні від колгоспу-мільйонера з трьома тваринними фермами та тисячею робочих місць залишилися кілька напіврозвалених хлівів, розбиті дороги та перспективи отримати під боком склад хімічних добрив. Колись цим людям, подібно до історії з індіанцями та конкістадорами, пообіцяли золоті гори, на ділі ж вони отримали брязкальця.

Звісно, частину озвучених фактів можна сміливо оскаржувати в суді, та чи є у збіднілих селян гроші хоча б на сплату держмита, не говорячи вже про хороших адвокатів, серед яких не кожен захоче тягатися з латифундистами… Чи готові всі 100 власників паїв іти до переможного кінця? Якщо історія з підробкою підписів і переписаними договорами виявиться правдивою, то не все втрачене і для решти восьми сотень пайовиків. Зрештою, конкретні кроки щодо того, що саме робити з недобросовісними інвесторами, вирішать усім селом на зборах, які відбудуться наприкінці березня.