І природа нам щораз нагадує

Микола ЛУКІВ.

Похилилась над водою

гілка —

Думаєш, їй легко

так хилитися,

Думаєш,

їй не буває гірко

Вітрові зухвалому

коритися?

В піднебессі

кружеляє пташка,

Крила в сонці полум’ям

спалахують —

Думаєш,

їй не буває важко,

Коли грози небо

розпанахують?

Звір бреде,

спішить до водопою,

Мне траву, крізь хащі

продирається —

Думаєш, трава

не опирається

Під його безжальною

стопою?

Думаєш, в природі

повна злагода,

Елегійність,

тиша голуба?

Ні, природа нам

щораз нагадує,

Що в житті і спокій

— боротьба.