• Гаряча тема

У вугільного басейну свій карантин

Микола ЯСЕНЬ.

Дніпропетровська область.

Якщо нині практично всюди з нетерпінням чекають згортання обмежувальних заходів, спричинених епідемією коронавірусу, і запуску економіки, то на Західному Донбасі з 20 квітня зупинилися всі 10 шахт, а також допоміжні й суміжні їхні підприємства, зокрема Першотравенський ремонтно-механічний завод, науково-виробничий центр, а також три збагачувальні фабрики.

В ОФІЦІЙНОМУ повідомленні керівництва «Павлоградвугілля» йдеться про тимчасове призупинення добування та збагачення кам’яного вугілля у цьому наразі найуспішнішому басейні. Однак трудові колективи в один голос висловлюють певність, що всі підприємства чекає простій на невизначений термін. А це значить, що майже 19 тисяч місцевих гірників та збагачувальників відправлено на шахтарський «карантин», як вони це називають. Якщо ж врахувати, що ще раніше в напівокупованому Центральному Донбасі зупинилося п’ять шахт холдингу «Добропіллявугілля», шахта «Білозерська» і Центральна збагачувальна фабрика «Жовтнева», то, по суті, в Україні можна говорити про остаточне добивання вугільної галузі, продукція якої призначена для вітчизняних теплоелектростанцій. Тим паче що загалом у країні вже не працює мало не три десятки шахт.

«Через нелогічний, безглуздий, незбагненний та безконтрольний імпорт електроенергії з Російської Федерації і сусідньої Білорусі, до якого вдався ще попередній уряд Олексія Гончарука, — пояснює ситуацію генеральний директор «Павлоградвугілля» Максим Тимченко, — у нас катастрофічно знизилася потреба у власній електричній енергії і, як наслідок цього, відразу зменшилися обсяги використання енергетичного вугілля вітчизняними теплоелектростанціями. Сьогодні і на їхніх, і на шахтових складах нагромаджено майже три мільйони тонн незатребуваного, «зайвого», цього енергоносія».

З огляду на це можна стверджувати, що не пандемія коронавірусу підкосила паливно-енергетичну галузь України, а «пандемія» паралічу й безвідповідальності нинішньої виконавчої влади. Теплоелектростанції працюють фактично упівсили — вважайте, що 50 відсотків їхніх трудівників не задіяні у виробництві. Насправді на порозі безвиході й навіть паніки перебувають три міста вугільного басейну — Павлоград, Тернівка і Першотравенськ. Припинення надходжень податків до їхніх бюджетів тотожні смерті насамперед для тамтешніх комунальних господарств та закладів соціальної сфери — лікарень, шкіл. Тобто Західний басейн опиняється на межі соціальних протестів та заворушень. Все частіше тут згадують шахтарські страйки останніх років існування Союзу РСР. Пам’ятаєте, чим вони завершилися для країни?

Та не лише про це говорять шахтарі. У середовищі гірників дедалі частіше можна почути твердження, що економічний потенціал України і її працелюбний народ нинішньою владою «зелених слуг» навмисне знищуються та «зводяться зі світу на догоду міжнародним корпораціям». Проте миритися з цим шахтарі не збираються…