• Слово про сучасницю

З баяном — єдине ціле

Тетяна РЯБОКЛЯЧ.

Київська область.

Фото автора.

Валентина Анатоліївна Скляр-Кондрашевська — керівник і акомпаніатор народного ветеранського хору «Наддніпряночка», що понад 15 років діє при Палаці культури «Енергетик» міста Українка Обухівського району. Вони з чоловіком — поетом і композитором Анатолієм Кондрашевським — були добре відомі не лише на Київщині, а й в усій Україні.

НАРОДИЛАСЯ майбутня мисткиня в місті Артемівськ на Донеччині. Там навчалася в музичній школі, закінчила місцеве музучилище. Потім — Київську консерваторію ім. Чайковського, здобувши фах концертного виконавця і педагога з класу баяна. За направленням поїхала працювати у російський Тамбов. Тамтешній зал із чудовою акустикою в музичному училищі ім. Рахманінова сподобався їй. Молода енергійна викладачка поринула в роботу.

Через півроку доньку приїхав провідати тато. Йому геть не припали до душі умови її проживання — «голод і холод» російської глибинки. Він забрав звідти Валю додому. В Артемівську для неї знайшлася робота: викладання в музичному училищі. Згодом Валентину запросили до столичної філармонії, пізніше — в училище імені Глієра. Викладаючи, сама вчилась — у Львівській консерваторії на відділенні оркестрового диригування. Все б нічого, але із квартирою у столиці було, як кажуть, глухо. Дізнавшись, що трипільському танцювальному ансамблю потрібен концертмейстер, а Будинку культури Трипільської ТЕС — керівник оркестру, вирішила, що час щось змінити в житті. Виїхала зі столиці, незабаром одержала квартиру в місті Українка і залишилась у ньому назавжди.

Із майбутнім чоловіком познайомилась на роботі. Анатолій був музикантом від Бога. Віртуозно грав на різних народних інструментах: цимбалах, трембіті, кувиці, сопілці, вмів видавати неймовірні звуки на інструментах слюсаря, токаря, кухонних предметах, а також пристосованих для прання (рубель, гребінь, качалка, дошка), лижних металевих і бамбукових палицях. Подружжя створило ансамбль народної музики «Дивосвіт», який згодом удостоївся звання «народний», а з 1985-го почало виступати дуетом «Неопалима купина».

«Багато років я не мала свого баяна, — згадує Валентина Анатоліївна. — Грала на казенних. Ексклюзивний інструмент могли виготовити на замовлення відомі в колишньому Союзі майстри Віктор Проскурдін і Юрій Моторін. Проте для цього потрібно було не лише мати гроші (понад 10 тисяч карбованців), а й дочекатися своєї черги. Щоб у неї «вписатися», Міністерство культури УРСР подавало «рознарядку» Мінкульту СРСР, яке й формувало замовлення майстрам. Довелося навіть поїхати в Тулу на фабрику музичних інструментів, зіграти для журі свій концерт, і лише після цього майстрам була дана команда почати виготовляти для мене баян. На це пішло три роки!»

Коли поїхала забирати свій інструмент, який оплатило Міністерство культури України, виявилося, що його… віддали Людмилі Зикіній для її ансамблю «Росія». Хіба всесоюзній знаменитості можна було відмовити? Проте Валентині не хотілось, як і раніше, рахувати дні, місяці, роки, щоб узяти в руки власний інструмент. Тому рішуче подалася в Москву, щоб відібрати, як мовиться, законне. Зикіна мило і чемно зустріла гостю, вислухала, запропонувала показати вміння з гри. Послухала. Усміхнулася. Потім віддала їй баян і побажала щасливої дороги…

За тридцять років творчого і подружнього життя Кондрашевські виїжджали з концертами у різні куточки України, гастролювали країнами СНД, Балтії, побували в Румунії, Югославії, Німеччині, Франції, Нідерландах, Бельгії, Угорщині. Дует Кондрашевських їздив не тільки на конкурси і фестивалі. Виступали на сценах у Чорнобилі та в Спітаку (вірменське місто, у 1988 році зруйноване землетрусом). Їм обом було присвоєно звання «Заслужений артист України». За щирість, доброту, приязне ставлення до інших Валентину і Анатолія шанували та любили земляки.

На жаль, вісім років тому Валентина Анатоліївна овдовіла. Побувши певний час на заслуженому відпочинку, знову вийшла на роботу. Зі своєю «Наддніпряночкою» виступає в Українці, Обухові, в Києві. Позаторік її запросили на роботу до Київської муніципальної академії музики ім. Р.М. Глієра. Вона навчає студентів грі на баяні та акомпанує хору й ансамблю народних інструментів. А тепер ще й готується до Всеукраїнського конкурсу-фестивалю імені Анатолія Кондрашевського «Неопалима купина», що з її ініціативи та за підтримки Міністерства культури і Національної всеукраїнської музичної спілки України проводиться в місті Українка вже кілька років поспіль наприкінці травня. Запрошують Валентину Анатоліївну і виступати. Тоді вона бере свій ексклюзивний «Мир» (має на нього спеціальний паспорт) і — в дорогу! Без баяна довго пані Валентина не може: він заспокійливе для її душі…