Промінь християнського світла

Антоніна КІЗЛОВА.

5 травня (22 квітня за ст. ст.) — день святого апостола і євангеліста Луки (чиє ім’я з латини перекладається як «Світло»). Празник має народну назву «Луки Весняного», бо подвижника вшановують іще й 31 жовтня (18 за ст. ст.).

У колі 70 апостолів Лука був найосвіченішим. За переказом, він народився в Антіохії Сирійській (нині — м. Антакья, Туреччина) в грецькій родині. Завдяки батькам із дитинства опановував грецьку й арамейську мови, філософію, право, живопис. Коли виріс, присвятив себе вивченню медицини й став хорошим лікарем.

Почувши, що в Єрусалимі проповідує Христос, Лука поспішив туди й отримав змогу вислухати Нагірну проповідь та Заповіді блаженства. Вражений почутим, він більше не залишав Учителя, бувши з Ним навіть тоді, коли Той потрапив до рук римських воїнів. Апостол також став свідком Хресних мук Спасителя, а потім першим (удвох із апостолом Клеопою) побачив Його воскреслим.

Після Зішестя Святого Духа Лука спочатку проповідував християнство разом із другом і сподвижником апостолом Павлом. Після його страти продовжив їхню справу в Італії, Галлії (землі сучасних Франції, Нідерландів, Бельгії, Люксембургу та Швейцарії), в багатьох місцевостях Балканського півострова, на схилі віку побував із місією ще й у Лівії та Єгипті. Потім повернувся до грецької місцевості Ахайя, де колись провів довгий час. Усюди угодник не лише пояснював суть віри та подавав приклад справжнього благочестя, а й засновував церкви, висвячував священиків і дияконів. Не забував і про свій лікарський фах, доповнюючи медичні процедури цілющими молитвами. 49 р. взяв участь у Єрусалимському церковному соборі, на якому новоявленим християнам заборонили заподіювати іншим те, чого вони не бажають собі. За Священним Переданням, саме євангеліст Лука написав перші ікони Богородиці й першоверховних апостолів Петра та Павла.

84-річний подвижник прийняв мученицьку смерть (повішення на оливковому дереві) у м. Фівах. Через певний час виявилося, що люди, котрі помолилися біля могили апостола, зцілюються. В середині IV ст. мощі св. Луки врочисто перенесли до Константинополя.

Із цим празником в українських господарів пов’язана приказка: «Як не подбаєш, то до Луки не буде ні хліба, ні муки». Тобто запаси старого врожаю вичерпаються раніше, ніж виросте новий. За традицією, цього дня висаджують цибулю на грядки.