Шельма Микола ВОЗІЯНОВ. м. Харків. Дядько в яму впав пусту, як добре поснідав... І це ж треба — саме в ту, що рив для сусіда. Рив завзято, міркував: «Впаде й не помітить...» Та не сталось, як гадав, — Господь шельму мітить. Мішок з грошима На мене впав мішок з грошима (Пророцтво дідове збулось). На жаль, не з нашими, з чужими. Чи сам упав, чи кинув хтось... Стою, як опуд на городі, Від думки черево свербить. Мішечок стане у пригоді, А ось з грошима що робить?.. Доведеться Йде дівуля лісом, На плечі двостволка. Бачить, шкандибає Парубок Миколка. — Підійди! — гукнула. — Говори, як звати. Ти мене, казали, Хотів зґвалтувати?.. Хлопець розгубився: — Не хотів! Як можна? Отаке підтвердить Вам собака кожний. Зняла дівка зброю, За курок береться: — Не хотів, говориш? Тепер доведеться... |