• Чим душа багата

Коровай місити — у Бога долі просити

Ярослав ЯЦЕВСЬКИЙ,

Наталія ШПИЛЬОВА.

Київська область.

Якщо хліб називають Господнім даром, то український коровай — це рукотворне диво, символ достатку і щастя, головна окраса весільного столу.

ЗДАВНА до випікання короваю підходили дуже відповідально, це був особливий ритуал. І хоча часи змінюються, стають іншими люди і звичаї, але ставлення до святкового хліба залишається, як і споконвіку: який коровай — таке буде й життя молодят.

Безумовно, щасливими мають бути новостворені родини, яких благословляли батьки весільною паляницею таращанської майстрині Олени Невгад. Про її короваї вже понад три роки йде слава як у районі, так і за його межами.

…Тільки-но переступаєш поріг Олениної хати, одразу відчуваються духмяні пахощі. На душі стає якось святково, затишно і водночас урочисто. На столі очікують завтрашнього весілля Пан-коровай, кошик достатку, хлібина. Дивитися не надивитися! У святковій випічці переплелися колоски, квітнуть маки і троянди, пишається калина, виблискують яблука і груші, тріпочуть крильцями метелики. А ще, каже майстриня, буває, замовляють із лебедями — символом вірності.

«Оформлення здебільшого придумую сама, —— розповідає Олена. —— Хіба що, трапляється, просять зробити оздоблення за світлиною. Обов’язково беру до уваги народні традиції. На короваї повинні бути шишки, пташки і квіти з тіста — це символізує багатство, плодовитість, подружню вірність. Одночасних замовлень може бути декілька. Але як не буває у природі двох абсолютно однакових квіток, так у мене не повторюються й короваї. Кожен гарний по-своєму. Не даю людям вибирати вже готові вироби, віддаю так, як думала, який кому, коли починала замішувати тісто. Тільки один раз запропонувала впізнати кільком замовникам «свій» хліб. Було це на Багатий вечір, коли замовили шість святкових хлібин для сватів. Не повірите, але всі розібрали саме так, як задумувала! Не буває такого, щоб я працювала без любові. За кожен коровай хвилююся, як за малу дитину. Люди ж довірили мені священний атрибут — хліб святий».

І справді, кожен виріб коровайниці — це витвір мистецтва. У 2017 році на урочистостях з нагоди 85-річчя Київщини головним короваєм свята у Таращі був саме її. Замовляють Олені святкові паляниці і на День працівників сільського господарства, для зустрічі іноземних делегацій або ж на День Незалежності.

У народі кажуть: «Коровай місити — у Бога долі просити». Тому на цю почесну місію заслуговувала лише жінка, щаслива у шлюбі, кохана чоловіком і багата дітьми. Господиня привітної затишної оселі — Олена Невгад — саме така: кохана дружина, мама двох синів, свекруха для доні-невісточки і бабусенька для маленького онучка Глібчика. А ще вона донька, сестра, тітонька і сваха. Тож нехай не болять її золоті руки, якими творить диво-хліб — символ достатку і щедрої ниви, продовження людського роду на землі. Нехай Господь дарує їй щастя-долю, якими коровайниця благословляє інших.