Архів
П’ятниця,
26 червня 2020 року

№ 47 (19795)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Весела світлицяНаша поштаСоняшник

Весела світлиця

Господар «Веселої світлиці» Юрій ІЩЕНКО.


Версія для друку          До списку статтей

Писарівські придибашки

Олександр РУДЕНКО.

смт Велика Писарівка

Сумської області.

— Слухай, жінко! Сьогодні в театрі я був уважніший, ніж минулого разу. Дивись, приніс твою і свою парасольки.

— Що ти верзеш, чоловіче? Адже ми сьогодні парасольок до театру не брали.

* * *

У сільському клубі закінчилась доповідь заїжджого лектора. Двоє дідів виходять на подвір’я, витягають люльки і діляться враженнями.

— Оце лектор так лектор... Учений, одне слово... І як говорить...

— То так... Не те що у нас, у селі. Що не скажуть — все ясно. А тут дві години слухав, аж упрів, але нічогісінько не второпав. Одразу видно вчену людину...

* * *

— Чи не могли б ви йти швидше? — питає лижницю її супутник.

— Звичайно, можу. Тільки для цього мені треба зняти лижі.

* * *

Вихідного дня у лісі над річкою батько з сином варили кашу.

Пішов батько назбирати хмизу, щоб доварити, та й гукає:

— Дивись, сину, не перекинь каші!..

Син у відповідь:

— А хіба ще одна є?..

* * *

В автобус увійшов літній чоловік. Оглянувся і сказав:

— Подивіться на цю чорняву з довгим волоссям і в штанях! Можна подумати, що то хлопець!

— Безумовно, — відповів сердито якийсь суб’єкт, підстрижений під польку, — це мій син. Що тут смішного?

— Ах пробачте, — сказав чоловік. — Я не знав, що ви його батько!

— Нічого подібного, я його мати!..

* * *

На вікні перукарні висіла об’ява, що гоління в учня перукаря коштує вдвічі дешевше, ніж у майстра.

Селянин, сидячи у кріслі, довго мовчки терпів, поки учень голив йому обличчя, та коли за стіною почулося верещання кота, якому хтось наступив на хвіст, він порушив мовчанку:

— А що, хлопче, у тій кімнаті зовсім без грошей голять?..

* * *

— Продавець, яка у вас голова — свиняча чи яловича? — питає жінка.

— Свиняча, громадянко. Хіба не видно? — відповідає продавець.

* * *

Голив клієнта перукар та такою тупою бритвою, що той тільки зубами скреготав.

— Чому ви кривитеся? Бритва з чистої сталі, — каже перукар.

— Тепер я зрозумів, чому в мене з очей іскри летять, — відповів клієнт.

Версія для друку          До списку статтей

Кожне сільце має своє слівце      

Юрій ВЛАСІЙЧУК.

с. Малятинці

Кіцманського району

Чернівецької області.

Не плач, Марусю, бо я сам боюся.

Старий, але не іржавий.

Любити можна, а торкатись зась.

Чого забагато, те не смакує.

Пів правди — ціла брехня.

Той нічого не може, хто нічого не хоче.

Надто відважного часто б’ють.

У скупого все по обіді.

Шалена муха вкусила за вухо.

Чужі гроші теж хороші.

Наша невістка що не дай, то все стріска.

Якби не зима, то й літо було б довше.

Якщо ти не пиріг, то й не пирожися.

Там піч, там груба, а там баба беззуба.

У попа не проси здачі, а в кравця — остачі.

 

— У мене скарга на одного хабарника.

— Розумію, співчуваю, підтримую. Але це вам обійдеться в кругленьку суму.

Мал. А. Василенка.

Мал. С. Федька.

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове