Писарівські придибашки Олександр РУДЕНКО. смт Велика Писарівка Сумської області. — Слухай, жінко! Сьогодні в театрі я був уважніший, ніж минулого разу. Дивись, приніс твою і свою парасольки. — Що ти верзеш, чоловіче? Адже ми сьогодні парасольок до театру не брали. * * * У сільському клубі закінчилась доповідь заїжджого лектора. Двоє дідів виходять на подвір’я, витягають люльки і діляться враженнями. — Оце лектор так лектор... Учений, одне слово... І як говорить... — То так... Не те що у нас, у селі. Що не скажуть — все ясно. А тут дві години слухав, аж упрів, але нічогісінько не второпав. Одразу видно вчену людину... * * * — Чи не могли б ви йти швидше? — питає лижницю її супутник. — Звичайно, можу. Тільки для цього мені треба зняти лижі. * * * Вихідного дня у лісі над річкою батько з сином варили кашу. Пішов батько назбирати хмизу, щоб доварити, та й гукає: — Дивись, сину, не перекинь каші!.. Син у відповідь: — А хіба ще одна є?.. * * * В автобус увійшов літній чоловік. Оглянувся і сказав: — Подивіться на цю чорняву з довгим волоссям і в штанях! Можна подумати, що то хлопець! — Безумовно, — відповів сердито якийсь суб’єкт, підстрижений під польку, — це мій син. Що тут смішного? — Ах пробачте, — сказав чоловік. — Я не знав, що ви його батько! — Нічого подібного, я його мати!.. * * * На вікні перукарні висіла об’ява, що гоління в учня перукаря коштує вдвічі дешевше, ніж у майстра. Селянин, сидячи у кріслі, довго мовчки терпів, поки учень голив йому обличчя, та коли за стіною почулося верещання кота, якому хтось наступив на хвіст, він порушив мовчанку: — А що, хлопче, у тій кімнаті зовсім без грошей голять?.. * * * — Продавець, яка у вас голова — свиняча чи яловича? — питає жінка. — Свиняча, громадянко. Хіба не видно? — відповідає продавець. * * * Голив клієнта перукар та такою тупою бритвою, що той тільки зубами скреготав. — Чому ви кривитеся? Бритва з чистої сталі, — каже перукар. — Тепер я зрозумів, чому в мене з очей іскри летять, — відповів клієнт. |