П’ятниця, 26 червня 2020 року № 47 (19795)
http://silskivisti.kiev.ua/19795/print.php?n=45904

  • Рядки з листів

Забули вже, що обіцяли

СКІЛЬКИ в нашому колективному господарстві раніше було корів, свиней, птиці! Від зерна комори ломилися! Ще зі шкільних років пам’ятаю, як приїздили в село делегації зі США, Угорщини та інших країн переймати досвід виробництва сільськогосподарської продукції. Тепер же дожилися до того, що в селі ніде купити молока, бо де ж ті корови? А те, що в магазині, й пити страшно, стільки всього в ньому наколочено.

Свого часу Україна годувала весь світ, а нині, з такою золотою землею, завозимо звідусіль овочі, фрукти, борошно і стоїмо з простягнутою рукою, просимо милостиню. Сором! Влада нас не чує, і Президент теж онімів. Чи забув уже, що на стадіоні обіцяв?

Ольга КОЛІСНИК.

Чутівський район

Полтавської області.

 

Окрім непосильного комірного, мушу сплачувати ще й комісійні за кожну квитанцію (а їх набереться близько десятка). Як на мене, то це справжнісінький комунальний гніт, про який влада добре знає і продовжує дурити народ. Тицьне малозабезпеченим субсидію і думає, що відкупилась. Але це явна узаконена дурість. Людина все життя трудилась, а нині їй нарахували таку пенсію, що й державна допомога не порятує від голодної смерті.

Кажуть, українці мудрі. А я б сказав — терплячі. І з цього користаються можновладці. Вони граються з вогнем. Хочу їм нагадати, що терпіння має межі.

Василь ІВАЩЕНКО.

м. Суми.

 

«Скальпель» над Україною» — матеріал Миколи Нечипоренка («СВ» за 10.04 ц. р.), від якого досі не можу оговтатися. Суть його полягає в тому, що ще з часів СРСР у Павлограді на Дніпропетровщині залишився склад надпотужних ракет, наповнених твердим радіоактивним паливом. Термін їх зберігання давно закінчився. Більшу частину за допомоги США утилізували, а решта як дамоклів меч висить над головами українців. На зберігання цих ракет витрачаються грубі гроші. Влада запевняє, що все під контролем. Однак так казали і про склади боєприпасів поблизу Ічні (Чернігівщина), в Калинівці (Вінниччина), Балаклії і Лозовій (Харківщина), Сватовому (Луганщина), Новобогданівці (Запоріжжя). Не дай Боже, що страшна ситуація, як там, повториться з балістичними ракетами «Скальпель». Певно, керівництво країни вважає, що коли «ємності» з вибуховою речовиною надзвичайної сили так довго чекали свого знешкодження, то можуть почекати ще. Це фатальна помилка з непередбачуваними наслідками. Не хочеться й думати про таке. Краще запобігти лихові вчасно, ніж чекати другого Чорнобиля. Усвідомте це, державні мужі!

Степан ГРИСЮК.

с. Новий Корець

Корецького району

Рівненської області.

 

В Україні, на жаль, ще не сформувалося громадянське суспільство, країна розколота, народ роз’єднаний, деморалізований і обманутий. Проте люди починають помалу прозрівати і переконуватись у тому, що влада, яку ще рік тому зустрічали оваціями і чиї слова здавались солодшими за мед, так далека від їх утілення, як небо від землі. Коли верхи жирують, відчуваючи вседозволеність, а низи бідують, то в країні не буде ні миру, ні добра, ні злагоди.

Чи багато ви знайдете професіоналів серед «слуг народу»? Чи борються вони з корупцією? На превеликий жаль, остання відкрито процвітає. Навіть по телебаченню на увесь світ показують. То чи потрібна нам така влада?

На мою думку, політичне життя в Україні може значно поліпшити ліквідація інституту президента. Крім того, це посприяло б скороченню надміру роздутого управлінського бюрократичного апарату, усунуло б дублювання в роботі державних органів, завдало б значного удару по корупції і заощадило для держбюджету декілька мільярдів гривень. По-моєму, переконливо.

Василь МАНДРИКА.

м. Ніжин

Чернігівської області.