• З літопису наших днів

Здали велосипеди й сумки...

Ганна КЛІКОВКА.

Запорізька область.

Час від часу «Сільські вісті» вустами читачів із гіркотою повідомляють про наругу над людьми, які позбавлені можливості повноцінно користуватися поштовими послугами, позаяк листоноші, працюючи з непосильними навантаженнями, змушені кидати роботу, а відділення просто закриваються.

ІЩЕ одна прикра новина з цього ряду: здали велосипеди і сумки всі працівники поштового відділення у селі Біленьке Запорізького району і, попрощавшись зі своїми клієнтами, розрахувалися з роботи. Про це повідомила читачів районна газета «Червоний промінь», яка постійно тримає руку на пульсі цієї важливої теми.

Зазначимо, що у Біленькому мешкає майже п’ять тисяч людей, пошта обслуговує й мешканців Червонодніпровки, для більшості з них вона є таким собі віконцем у світ, а листоноша — провідником до цивілізації. Бо ж доправляли щомісяця пенсії 874 своїм землякам, приймали щодня понад 200 комунальних та інших платежів, доставляли періодику, листи, посилки, товари першої необхідності, забезпечуючи елементарну комунікацію між людьми в сільських умовах. На справну роботу поштарів покладаються дорослі діти, замовляючи літнім батькам товари в Інтернеті для комфортнішого побуту, ліки тощо.

Колектив відділення під керівництвом Олександри Фоменко працював добросовісно й чітко, хоча тривалий час жіночки відверто потерпали, виконуючи великий обсяг роботи, не отримуючи гідної платні й навіть надії на її поліпшення. Проте, зрештою, терпець увірвався.

— Я особисто написала заяву на звільнення 13 червня, а листоноші й оператори — 16-го. Минулої суботи всі здали велосипеди, сумки… — каже Олександра Валеріївна і ці слова вимовляє з болем і слізьми, адже за плечима 17 років роботи на сільській пошті. Прикипіли серцем до своїх дільниць, людей й інші жіночки, тож нелегко прощатися, залишаючи «сумки, повні сердець». Проте причини склалися вагомі.

— Відколи ми отримали від обласного офісу «Укрпошти» повідомлення про скорочення з 1 вересня штату майже наполовину, — веде далі розповідь Олександра Фоменко, — довго зважували всі «за» і «проти». Виходило, що маємо залишити у штаті чотири листоноші із семи, одного оператора замість двох і начальника пошти. Проте в такому складі увесь обсяг роботи ми не витягнемо. Вже й тепер вистачає невдоволених, а нерви ж у нас не залізні. Та й платня не витримує жодної критики: у начальника відділення мінімальна ставка, у листоноші — 0,8 відсотка від мінімальної. Впродовж останніх місяців отримували на руки не більш як три тисячі гривень, у тому числі з доплатою за роботу в умовах карантину та розширення сфери діяльності.

Прощання, як мовила жінка, вийшло важким, адже в останні дні роботи у відділення заходило багато людей, дякували, непокоїлися, хто тепер обслуговуватиме селян удома, бо ж серед клієнтів багато самотніх похилого віку, які не виходять за межі подвір’я, лежачих. Заспокоїти їх поштарям було нічим. Хіба тим, що пошта відкрита, приїздить людина з міста. Чи ж надовго? На оголошення про набір працівників у відділення впродовж двох тижнів не відгукнувся жоден охочий…