• Точка зору

Не наробити ще більше дурниць

Павло Казарін.

ua.krymr.com

Український виборець голосує за диво. Причому передвиборне меню цим зовсім не обмежується. В рамках політтехнологій там є ще чотири популярні образи. У тому числі «найсильніший», «найрозумніший», «найчесніший» і «борець». Але для українського обивателя традиційно найпривабливішим залишається п’ятий тип — «чудотворець».

САМЕ ЗАВДЯКИ цьому образу Володимир Зеленський рік тому знімав свої електоральні вершки. І був приречений потрапити в ту ж пастку, що і його попередник. Тому що виборець завжди мріє про «рубильник щастя», який перенесе його одномоментно у світле майбутнє. І коли виявляється, що у Президента такого перемикача під рукою нема, люди починають мститися за марні очікування.

Власне, ми бачимо це вже зараз. Дії Зеленського схвалюють 38% громадян. Не схвалюють — 45%. Дев’ять місяців тому співвідношення було зовсім іншим: 64% проти 22%. Така динаміка була неминучою. Шостий Президент країни обіцяв усім усе. І було на початку зрозуміло, що поява розчарованих — лише справа часу.

За нього голосували прихильники Європи і шанувальники Росії. Адепти державного регулювання і вільного ринку. Ті, хто хотів реформ, і ті, хто їх не хотів. Це була класична гра з нульовою сумою. Якщо одні виграють — інші програють. Чиїмсь надіям не судилося справдитись.

І головне питання тепер у тому, як на це реагуватиме сам Володимир Зеленський. Можливо, він вирішить і надалі тримати рейтинг за рахунок кримінального переслідування попередника. Тільки цей крок навряд чи дасть йому необхідне. Бо тюремний термін для п’ятого президента України абсолютно необов’язково супроводжуватиметься припливом почуттів до шостого. А ось іміджеві втрати від подібного кроку будуть у наявності. Справи мають вигляд юридично непереконливих, і уникнути паралелей із Віктором Януковичем непросто.

А може, Володимир Зеленський вирішить влаштувати атракціон небаченої щедрості? Збільшить зарплати, підніме пенсії, включить друкарський верстат. Але всі ці прийоми в українських умовах матимуть короткостроковий ефект. Тому що інфляція, курс національної валюти і макроекономічна стабільність залежать не від президентських бажань, а від фінансової дисципліни. І короткотерміновий ефект від «роздачі слонів» дуже скоро буде обнулений економічними наслідками.

Імовірно, він вирішить піти на повідку в громадської думки. Тієї самої, що вважає співпрацю України з МВФ необов’язковою і хибною. Але цей крок просто залишить країну без підтримки донорів, що відгукнеться все тим же збіднінням українського виборця. Який у пошуках винного буде дивитися не в дзеркало, а в телевізор.

У цьому й полягає трагедія Володимира Зеленського. Його рейтинг знижуватиметься в будь-якому разі. Він буде падати незалежно від того, чи стане той діяти відповідально, чи скочуватиметься в популізм. Шостий Президент країни став заручником такого сценарію рік тому, коли під час своєї передвиборної кампанії обзавівся іміджем «чудотворця». Який пообіцяв «здійснення мрій» людям з діаметрально протилежними поглядами.

З падінням рейтингу потрібно просто змиритися. Цей процес неминучий, як опади. Повернути торішні 60% схвалення неможливо саме тому, що в країні живуть люди, які мріють про різне. Перемогу одного табору інший сприйматиме як поразку. І якщо не відвертати увагу на рейтинг, то є шанс зосередитися на майбутньому країни.

Тим паче що це майбутнє вимагає непопулярних рішень. Війна триває, і в рамках формули «просто перестати стріляти» закінчити її не вдасться. Крим анексований, і про жителів півострова вітчизняним політикам необхідно пам’ятати навіть тоді, коли цього не вимагає від них виборець. Економіка потребує непростих реформ, але проти них простих людей налаштовують ті, хто десятиліттями заробляв свою корупційну маржу.

Від часу вторгнення до Криму минуло шість років, але за цей період Росія анітрохи не втратила своєї войовничості. Амбіції Москви навряд чи обмежуються Кримом і Донбасом, про що не втомлюється говорити російський президент. І спроби знайти в його очах «бажання закінчити війну» звучать безглуздо для тих українських громадян, які вже встигли відчути цю війну на собі.

Проте для усвідомлення такого простого факту Президентові Зеленському потрібно перемогти в собі шоумена. А це явно нелегко для людини, яка все свідоме життя присвятила вмінню подобатися людям. Усю свою кар’єру нинішній Президент звикав до оплесків, усмішок і шанувальників. Купався в хвилях обожнювання і популярності. А рішення піти в політику прирекло його на зовсім інше майбутнє.

У цьому майбутньому час буде грати проти Зеленського. Підтримка падатиме. Табір критиків збільшуватиметься. Це запрограмований сценарій, якого не уникнути. І якщо шостий Президент країни зуміє з цим фактом змиритися, він уникне спокуси наробити ще більше дурниць.

А якщо не зуміє, ми всі вже незабаром відчуємо це на собі.