Невичерпна благодать зцілень

Антоніна КІЗЛОВА.

14 липня (1 липня за ст. ст.) — день святих безсрібників Косми та Даміана (? — близько 286 р.). У слов’янських православних церквах їх ушановують також 14 листопада за новим стилем.

Панує думка про те, що існує дві пари угодників з іменами Косма й Даміан (у давніх списках житій, а також у Мінеї св. Димитрія Ростовського йдеться ще й про третю). Хоча науковці переважно схиляються до версії, що це ті самі святі, а їхнє земне життя описане по-різному через втрату інформації та плутанину під час гоніння на християн.

У будь-якому разі, Косма та Даміан були добре підготовленими й безвідмовними лікарями. Вони ніколи не брали з пацієнтів плату, тільки просили їх твердо вірити в Господа й жити по-християнському.

За одним із житій, угодники були братами, римлянами із походження. За відданість безкорисливому служінню ближнім отримали дар зцілювати покладанням рук. Косма та Даміан пояснювали, що це можливо лише завдяки Божій благодаті, а вони прості посередники.

Язичницькі лікарі, які втрачали прибутки через діяльність безсрібників, звинуватили братів перед імператором Марком Аврелієм Карином (283—285 рр.) у «християнських чаклуваннях». Володар викликав Косму та Даміана до суду. Там вони заявили, що чари не мають сенсу, бо є один усемогутній Бог, єдиний у Трійці.

Незабаром Карин раптово тяжко захворів. Тоді він зрозумів, що це — кара Господня, розкаявся в переслідуванні християн та випустив їх із темниці. Угодники помолилися про зцілення імператора — і той одужав.

Однак лікар, який свого часу навчав Косму й Даміана, позаздрив їхній славі. Він запросив колишніх учнів збирати цілющі трави в горах і там їх убив, а тіла заховав. Уже в VII ст. невинно загиблих долучили до сонму святих.

В українських землях 14 липня збирали малину й аґрус на варення, а з роботи по господарству дозволяли собі тільки найневідкладнішу: полоти грядки та заготовляти сіно. За народним віруванням, цього дня святі допомагали селянам лагодити старі коси та граблі.