|
|
|||||||
|
||||||||
|
||||||||
| ||||||||
КриницяСторінку підготував |
Версія для друку До списку статтей
Творчістю наснажені Василь ПІДДУБНЯК. Фото з архіву Станіславської дитячої школи мистецтв. Херсонська область. Виповнилося пів століття від дня відкриття у Станіславі Білозерського району дитячої музичної школи, нині — школи мистецтв. Сільський навчальний заклад — один із найкращих у Північному Причорномор’ї. ЦЕ ВЕЛИКЕ село на самісінькому правобережжі Дніпро-Бузького лиману ще з античних часів щедре на таланти. Досить сказати, що саме у Станіславі розпочинав свій шлях у велике мистецтво народний артист УРСР і СРСР, визначний актор театру і кіно, театральний режисер, педагог Ю. В. Шумський (1887—1954), тут, на цій благословенній землі, народився український режисер і актор В. Г. Авраменко. Їхні мистецькі традиції продовжують нові покоління земляків. Появою дитячої музичної школи селяни завдячують світлої пам’яті Л. Смутченку, колишньому директорові станіславського радгоспу «Лиманський». Високоінтелектуальний, із широким світоглядом і феноменальною пам’яттю керівник, кавалер кількох всесоюзних орденів, заслужений працівник сільського господарства, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, Леонід Тимофійович знав ціну, як мовиться, і хлібові, і пісні. «Центрами культурного дозвілля станіславців були колись сільський Будинок культури, стаціонарний і літній кінотеатри, — згадував про знаменитого земляка ветеран педагогічної праці Роман Володимирович Білінський. — Культпрацівники, особисто запрошені Смутченком на роботу у Станіслав, гідно підтримували і розвивали славні культурні традиції села. Так, 1970 року наш хоровий колектив став лауреатом республіканського фестивалю художньої самодіяльності, отримав звання народного. Через кілька років за ініціативою знову ж таки директора радгоспу відбувся перший сільський фестиваль художньої самодіяльності «Станіславські зорі». У ньому взяли участь понад 400 жителів села різного віку та професій. Відтоді фестиваль став традиційним…» Створювали матеріальну базу сільської музичної школи гуртом. До радгоспу «Лиманський» долучилося правління місцевого рибколгоспу «Шлях Леніна» (голови А. Кавуньов і А. Кавун). Невдовзі діти Станіслава одержали омріяний не одним поколінням дарунок — просторі умебльовані навчальні класи і музичні інструменти. Не залишилися без гостинця й викладачі — їм вручили ключі від житла. — Неоціненну допомогу навчальному закладу надало обласне управління культури, яке тоді очолював відомий у краї митець, нині народний художник України Володимир Григорович Чуприна, — зауважує нинішній директор Станіславської школи мистецтв, учителька музики, етики, естетики Наталя Маланчук. — За його сприяння відкрилися філіали музичної школи у Олександрівці і Широкій Балці. Загалом же за пів століття своєї історії наша школа випустила 495 учнів — піаністів, баяністів, акордеоністів, духовиків, гармоністів, вокалістів, майстрів образотворчого мистецтва, самодіяльних і професійних читців і акторів. Серед викладачів і учнів — лауреати всеукраїнських, міжнародних конкурсів, майстри пензля, хореографії, театру, співу. За роки існування колектив школи підготував кількасот спеціалістів для закладів культури і мистецтва. Далеко за межами Станіслава знаний зразковий дитячий духовий оркестр, переможець обласних і всеукраїнських конкурсів. Багата і цікава доля цього колективу. Без легендарного вже оркестру не обходиться у селі жодне свято, жодна пам’ятна подія. Заснував його місцевий музикант Сила Кравченко. — Переповідають, що музичний вишкіл Сила Микитович отримав у військовому духовому оркестрі ще під час російсько-японської війни 1904—1905 років, учасником якої був, — веде далі Наталія Маланчук. — Після тієї війни привіз він із собою комплект мідних духових інструментів — справжнє багатство на той час. Точна дата заснування оркестру (він зараз працює на базі нашого навчального закладу) не відома, але йому вже понад 100-річчя! Цим зразковим аматорським колективом (уявіть лише!) 57 років керував кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня Олександр Павлович Кравець. — А скільки загалом викладачів у вашій школі? — Дванадцятеро. Серед них — самодіяльний композитор Аркадій Миколайович Сігарьов, викладач по класу баяна, автор більш як 100 пісень і 20 інструментальних творів, котрий створив кілька самодіяльних колективів у Станіславі й Олександрівці. Гордість школи — Любов Анатоліївна Корнієнко, завідувачка народного відділу, солістка народного оркестру Херсонського училища культури, блискуча акордеоністка. У нас навчав дітей мистецтву заслужений працівник культури України, колишній соліст російського Волзького народного хору Михайло Феодосійович Баєв. Скажу так: кожен викладач школи — це індивідуальність! Мистецьку славу села примножують інші творчі колективи, що представляють Станіславську школу мистецтв, — вокальний ансамбль «Чарівниці», багаторазовий переможець обласних, регіональних, всеукраїнських і міжнародних конкурсів і фестивалів, зразковий хореографічний колектив «Міріданс», ансамбль духових інструментів «Каданс», переможець всеукраїнських, міжнародних, європейських фестивалів-конкурсів, народний ансамбль народних інструментів «Колорит-стиль», дитячий ансамбль народних інструментів «Дебют», ансамбль скрипалів «Каприз», клас образотворчого мистецтва, переможець всеукраїнських і міжнародних конкурсів. Широка географія поїздок учнів і викладачів для участі у всеукраїнських, європейських, міжнародних фестивалях, оглядах, конкурсах: Херсон, Миколаїв, Одеса, Київ, Львів, Харків, Трускавець. Аплодували сільським дітям і їхнім наставникам Болгарія, Туреччина, Чехія, Німеччина, Франція… — Ось уже п’ять років у нашій школі працює дитяча філармонія, — каже директор школи мистецтв Наталія Маланчук. — Викладачі та учні виступають із концертами не лише в районі та області, а й в Україні. У нас відбуваються обласні семінари-практикуми для викладачів шкіл мистецтв області. Вихованці школи після закінчення середніх і вищих навчальних закладів працюють у різних регіонах України викладачами (шестеро — у нас), керівниками й учасниками самодіяльних і професійних художніх колективів. Попереду у викладачів і вихованців Станіславської школи мистецтв нові творчі плани, зустрічі, фестивалі, конкурси. А цими днями музиканти та співаки готуються до особливого звітного концерту — на честь першого півстолітнього ювілею. Час невблаганний, але мистецтво вічне! На фото: майже чверть століття працює у Станіславській школі мистецтв учителем музики, етики, естетики викладач фортепіано, нинішній її директор Наталія Маланчук. Попереду у Наталії Володимирівни і педагогічного колективу — нові творчі плани, здобутки, поїздки. Так було, є і буде! Версія для друку До списку статтей | Із джерела мудрості Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давне життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування. Навчаючись з малих літ балакати, ми разом з тими словами, що доводиться їх запам’ятати, набуваємо і розуміння того, що ті слова визначають,— чи назву якої речі, чи думку про що-небудь. Тобто ми разом зі словами набираємося і розуму, набуваємо чужих думок, навчаємося самі думати і ті думки викладати словами. Панас МИРНИЙ, класик української літератури.
|