Трудова міграція у нових реаліях

Олена КОЩЕНКО.

Відколи запровадили карантин, в Україні у рази зросла кількість безробітних. Навіть після його послаблення ситуація на ринку праці помітно не поліпшилась. Годі вже казати про пересічні заробітки у регіонах, які з’їдає повзуча інфляція. Тож, щоби вирватись із лещат злиденного існування, чимало наших співвітчизників знову почали активно торувати шляхи за кордон — на заробітки…

_{У світи на заробітки}

ІЩЕ нещодавно, у квітні —— на початку травня, пандемія коронавірусу спровокувала потужну хвилю повернення додому українських заробітчан. З-за кордону до своїх родин прибули, за оцінками уряду, до 2,5 мільйона українців. Але, як з’ясувалося, ненадовго. Глибокий економічний спад у країні знову змусив багатьох шукати заробітків за кордоном, навіть попри додаткові труднощі й загрози в умовах карантину.

Вже на початку літа ринув потік українських робітників на традиційні сезонні роботи у країни Західної та Північної Європи. За даними Всеукраїнської асоціації компаній із міжнародного працевлаштування, наші співвітчизники їдуть здебільшого до Польщі, Чехії, Німеччини, Угорщини, Словаччини, Італії, Литви, Латвії, Естонії, Фінляндії, Нідерландів, де нині найбільший на материку попит на робочу силу.

Проте найпривабливішою для українців, які шукають заробітків за кордоном, через територіальну близькість і схожість мови залишається Польща, де, за оцінками експертів, наразі перебуває до 1,5 мільйона українських заробітчан. Прикордонна служба Польщі відзвітувала: якщо з 15 березня по 10 травня звідти до нашої країни повернулося понад 235 тисяч українців (більшість із яких, безсумнівно, є трудовими мігрантами), то вже починаючи з 20 травня ситуація швидко змінилася на протилежну — відтоді і до сьогодні, на кінець липня, міграція до цієї держави українців сягнула понад 580 тисяч. І цей процес тільки набирає обертів.

Економіка сусідніх країн ЄС багато в чому залежить від українських трудових мігрантів. Наприклад, уряд Польщі нещодавно оприлюднив такий звіт: щороку внесок трудових мігрантів із України в національну економіку становить як мінімум 0,5% ВВП. Це дуже солідний економічний відсоток, який позначається на добробуті польської нації.

А загалом нині українці виїжджають на заробітки мало не по всьому світу. Наші заробітчанські стежки, зокрема, проторовано в Ізраїль, Об’єднані Арабські Емірати, Китай, США, Канаду, навіть на Аляску, де наші люди працюють на американських рибних заводах.

Що прикметно: якщо іще років п’ять тому на заробітки за кордон виїздили здебільшого мешканці західних регіонів України, то останнім часом дуже активно їдуть шукати щастя в інші країни мешканці Центральної України, а за ними й українці зі сходу. І, за оцінками експертів, вже за якихось кілька років усі вітчизняні регіони зрівняються за кількістю трудових мігрантів.

_{У добробуті не різниця, а прірва}

І ТРУДОВА міграція з України тільки зростатиме. Адже розрив у добробуті між нашою країною, економіка якої поки що лише хиріє, та державами Євросоюзу з часом лише збільшується.

Зокрема, якщо взяти за орієнтир показники держбюджету, то сьогодні його дефіцит в Україні сягнув рекордного значення за останні п’ять років — 300 мільярдів гривень. Чи зможе уряд залатати цього року таку дірищу — вели-и-ике питання навіть для експертів. Тож очікуймо нових урядових позичок по світах (що зараз і робиться) та нового закручування для народу тарифних і податкових гайок (власне, і це вже відбувається).

Чи додає все це впевненості у завтра співвітчизникам? Аж ніяк. Тож навіть прогнозована восени друга хвиля пандемії не зупинить наших громадян. Бо привезені ними із заробітків в Україну заощадження давно витрачені на утримання своїх сімей, а вдома фактично ніде стільки заробити. Та чи знайдеться їм робота?

Якщо врахувати, що окремою рисою нинішньої економіки в Європі буде її регіоналізація, коли європейські країни переводитимуть до себе виробництва, які раніше були у Китаї, В’єтнамі чи Індонезії, то кількість грошей, які йтимуть на побудову нових підприємств, тільки збільшуватиметься, і це призводитиме до нестачі робочих місць. Власне, цей процес у Європі вже відбувається. Лише впродовж липня кількість вакансій, які іноземні роботодавці пропонують українцям через різні рекрутингові інтернет-платформи, зросла на 25%.

Зарплати обіцяють дуже різні. Залежно від країни, підприємства і затребуваності кваліфікації самого робітника. Втім, поза сумнівом, за кордоном наші співвітчизники мають змогу заробити значно більше грошей, ніж удома. За даними опитувань, пересічні зарплати офіційно працевлаштованих українців за кордоном нині становлять близько 1000 євро.

В експертів є велике побоювання в тому, що після карантину трудова міграція матиме нетимчасовий характер. Українці прагнутимуть виїхати, вивезти свої сім’ї і залишитися назавжди за кордоном. Таку думку, зокрема, висловив президент Всеукраїнської асоціації компаній із міжнародного працевлаштування Василь Воскобойніков.

_{Загроза національній безпеці}

ХТОСЬ скаже: весь світ нині охоплений глобальними міграційними процесами. Виїжджають працювати за контрактами навіть із економічно благополучних країн. Водночас і в Україну також постійно прибуває різна робоча сила… Все це так, зауважують експерти, якби не одне дуже суттєве але.

Справа в тому, що Україну в пошуках заробітку і кращого життя полишає чимало високоосвічених, висококваліфікованих, гостро затребуваних й удома фахівців. Натомість після відкриття європейських кордонів і скасування візового режиму з ЄС в Україні відразу на понад третину збільшився потік нелегальних мігрантів із країн Азії та Африки. Тихцем у нас отаборюються вихідці із найзлиденніших африканських країн і Близького Сходу. Багато їх на самому початку прибуття розглядали Україну як такий собі транзитний майданчик для проникнення у майбутньому у багатші європейські західні країни. Але оскільки останні дедалі ретельніше пильнують власні кордони, то такі нелегали так і залишаються жити у нас. Зазвичай приїздять, не маючи за плечима не те що хорошої професії, а й нерідко шкільної освіти. Без знання мови ще й нерідко, як засвідчує практика… і бажання працювати та легалізуватися в той чи інший спосіб.

Водночас сама Україна опинилася над демографічною прірвою. Нині, за даними Держстату, у країні на 100 померлих припадає 47 новонароджених. Неважко спрогнозувати, що залишиться від титульної нації у самій державі вже через кілька десятиліть. Власне, і нині достеменно не знаємо чисельності населення безпосередньо в самій Україні, де перепис населення вже не проводився 20 років.

Демографи не просто констатують ці соціальні явища, вони називають їх загрозою державній безпеці. А що ж влада? Чи переймається вона цією проблемою? На словах — так. Зокрема, й поверненням в Україну своїх трудових мігрантів. Президент Володимир Зеленський говорив про це у своїй інавгураційній промові, у відеозверненнях й особливо активно — в період пандемії коронавірусу, коли весь світ закрився на карантин, а частина заробітчан справді вирішила пересидіти її на Батьківщині. Багато наобіцяли і в уряді. Серед іншого пересічні зарплати 600 євро, до кінця року створити півмільйона додаткових робочих місць. Навіть анонсували програму щодо залучення заробітчан в Україну і дешеві кредити для малого і середнього бізнесу. А втім, все це так і не запрацювало. По-перше, нові робочі місця в Україні пропонують переважно у виробництві, а велика частина трудових мігрантів зайняті в сфері послуг. По-друге, більшість із них не зможуть скористатися новою кредитною програмою уряду, тому що не мають офіційних доходів в Україні, а якщо мають — то досить скромні.

Так само більш ніж скромними виявились насправді і зарплати, які українцям пропонують на новостворених місцях. Прем’єр виправдовується: «Звичайно, для тих, хто заробляв за кордоном тисячі євро, ми не можемо стільки платити». Так де ж, спитати б, в Україні пересічні зарплати бодай 600 умовних європейських одиниць?

Ось чому багато співвітчизників знову спакували свої валізи і подалися у заробітчанські світи. Щоби звідти підтримувати не тільки родини, а й економіку Української держави. Ще й як потужно підтримувати. За підсумками 2019 року, найбільше грошових переказів від трудових мігрантів надійшло з Польщі — $3,8 млрд. На другому місці Чехія — $1,1 млрд. З Росії заробітчани переказали $1 млрд, зі США — $0,98 млрд, Великобританії — $0,6 млрд.