• Наша гордість

Суперкороль неба

Ольга ВАЩУК.

Рівненська область.

Щороку в англійському місті Фейфорд відбувається міжнародний авіапоказ «RoyaInternationaAir Tattoo». На ньому визначають найкращих пілотів із врученням призів. Торішній дебют України на ньому був більш ніж вдалий. Юрій Булавка — льотчик 831-ї бригади тактичної авіації, що базується в Миргороді, показав найкращий сольний пілотаж на бойовому літаку-винищувачі Су-27. Він отримав перехідний кубок із викарбуваним ім’ям іншого українського аса — Миколи Коваля, який першим серед наших співвітчизників був удостоєний титулу «Суперкороль повітряного простору».

Хто ж такий Микола Коваль?

ПЕРЕДУСІМ непересічна особистість. Це йому королева Великої Британії Єлизавета ІІ за заслуги у розвитку авіації вручила рідкісну «вільну» перепустку в королівський палац. А президент США Білл Клінтон назвав Коваля «найкращим дипломатом 1992 року».

Народився майбутній ас у Квасилові Рівненської області. Щоліта хлопчик приїжджав до дідуся з бабусею, які жили на хуторі. Разом з іншими пастушками любив спостерігати за літаками у небі. Тоді ж і зародилася мрія стати льотчиком. «Відвідуючи бабусю, я обіцяв, що, коли виросту, обов’язково покатаю її на літаку, — згадує Микола Коваль. — До речі, вона єдина, хто знала, що я вступатиму до Чернігівського льотного училища. Батькам я в цьому не зізнавався, бо вони хотіли, щоб я обрав технічну спеціальність. В училищі зрозумів, що з вибором професії не помилився».

Під час державних іспитів і польотів за випускниками стежили досвідчені льотчики, на чолі яких був уславлений льотчик-винищувач Великої Вітчизняної війни, тричі Герой Радянського Союзу маршал авіації Іван Кожедуб. Він і виділив Миколу Коваля з-поміж інших. Є фото, на якому поруч Івана Кожедуба — випускник Микола Коваль. Пам’ятному напису на ньому судилося стати девізом всього подальшого життя пілота: «Летчику Ковалю от летчика Кожедуба: стань первым среди нас, равным перед небом».

Потім було навчання в академії імені Гагаріна, крім України, служив у Польщі, Казахстані, Чехословаччині. Піднімався в небо на винищувачах МіГ-15, МіГ-21, МіГ-23, досконало освоїв Су-17 і Су-25.

Микола Коваль два роки воював у Афганістані. Виконував різні завдання: доправляв вантажі у гарнізони, шукав збиті в горах літаки і вертольоти, штурмував ворожі укріплення. Був двічі підбитий. Дивом вижив. У його послужному списку 948 вильотів! Нагороджений бойовим орденом Червоного Прапора, двома орденами Червоної Зірки.

На початку 1990-х років Микола Коваль став одним із найдосвідченіших льотчиків-випробувачів України. Також брав участь у численних аерокосмічних виставках світу, демонструючи літальні апарати. У тому числі й у США. Наприкінці 1991 року Міністерство оборони України уклало угоду з канадським бізнесменом Кліффордом Філдсом про турне найкращих українських військових льотчиків на українських військових літаках МіГ-29. Полковник Микола Коваль став одним із перших кандидатів до складу групи. По праву оцінивши його як спеціаліста, американці пропонували йому залишитися у них і випробовувати тамтешні найновіші літальні апарати. Обіцяли захмарну заробітну плату — 50 тисяч доларів на місяць. Подякувавши, Микола Коваль відмовився від пропозиції, заявивши: «Моя Батьківщина — Україна, служити маю саме їй». Із цієї поїздки уславлений льотчик повернувся додому зі званням «Найкращий дипломат 1992 року» і нагородою-підвіскою від президента США Білла Клінтона.

Пам’ятною для Миколи Коваля стала й поїздка у 1996 році, коли в складі делегації Військово-Повітряних сил України брав участь в одному з найпрестижніших у світі військових авіашоу «Ейр-Татту». Рівно сім хвилин тривав показовий політ українського винищувача, але за цей проміжок часу було виконано 28 фігур! «Окрім нас, українців, там було ще 400 літальних апаратів із 42 країн. Після закінчення змагань на урочистому святкуванні Єлизавета II окремим льотчикам вручила приз «Суперкороль повітряного простору». Одержав його і я разом із спеціальною перепусткою до королівського палацу. Тобто маю запрошення на щорічне святкування королеви. Щоправда, ще жодного разу ним не скористався».

Віднедавна полковник Микола Коваль проживає на своїй малій батьківщині — у Квасилові.